Відповідно до державного стандарту ДСТУ 2368:2004 «Напої безалкогольні. Виробництво. Терміни та визначення понять» квас – це безалкогольний напій, виготовлений незавершеним молочнокислим і супутнім йому спиртовим бродінням, вироблений з використанням зернової сировини. Однак у продажу можна зустріти й інші безалкогольні напої на споживчому маркуванні яких читаємо назву «КВАС», нанесену великими літерами.

Проте, якщо оглянути етикетку пильніше, то нижче, а інколи аж на зворотному боці пляшки, вже дрібним шрифтом, значиться «напій безалкогольний на ароматизаторах». Як правило, для його виготовлення використовують ароматичну композицію «Квас», тож за зовнішніми ознаками: кольором, запахом та смаком, отриманий продукт цілком схожий на уславлений напій, а за «внутрішньою сутністю: хімічним складом» це не що інше, як - синтетична бовтанка, шкідлива для організму, повідомляють у ДП «Полтавастандартметрологія».

До речі, за висновками науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз «ТЕСТ», лише три види бутильованого квасу виявилися справжніми напоями бродіння, пастеризованими звичайно, адже «живий» квас з дуже малим терміном зберігання взагалі немає сенсу фасувати у пляшки. Усе інше було вищезгаданою продукцією із штучних компонентів. Між іншим, здебільшого вона містить у своєму складі аспартам, синтетичний замінник цукру, який не можна вживати хворим на фенілкетонурію та дітям до семи років. Втім систематичне споживання газованих синтетичних напоїв може згубно вплинути і на здоровий організм дорослого. Та більшість вітчизняних споживачів в першу чергу орієнтується на смакові характеристики продукту, а не на його натуральність.

Тож перш ніж покласти в магазині вподобану пляшку в свій продуктовий візок, спеціалісти ДП «Полтавастандартметрологія» радять уважно оглянути її та прочитати етикетку; подивитися на пляшку на просвіт - справжній квас має бути мутнуватим, з невеликим осадом на дні. У його складі обов'язково повинні значитись дріжджі, цукор і солод. На споживчому маркуванні «правильного» квасу завжди вказано, що це - «продукт бродіння». А ось напис «газований» має навпаки насторожити, адже справжній квас газованим бути не може. Бульбашки в ньому з'являються в процесі бродіння, а не через додаткове збагачення напою вуглекислотою. До речі, відкривши пляшку квасу, уважно постежте за бульбашками. Якщо вони великі, швидко піднімаються на поверхню і швидко зникають, скоріше за все, квас газували навмисне. Ну і звичайно ж, чим більше у його складі ароматизаторів, стабілізаторів, консервантів, барвників і замінників цукру, тим менше користі буде від такого напою.

Що стосується живого квасу, виготовленого за традиційною технологією, то це - «нестійкий» продукт, який не змінюючи смак, може протриматися без додаткової обробки не більше 2-х діб. Справа в тому, що і спиртне і молочнокисле бродіння у ньому не припиняється, від чого у квасі зростає вміст спирту і молочної кислоти і напій стає кислим. Для бочкового квасу це має не таке вже й принципове значення: у спекотні дні його роскупляють миттєво, не те, що дві доби не встигне пройти, півдня - і квасу, як не бувало. А ось для продукту з пляшки стійкість - першочергове завдання, тому бутильований квас пастеризують, що дає йому змогу зберігатися до півроку.

Чимало людей обирають бочковий квас, що цілком виправдано за умови, якщо технологію його реалізації дотримали і він не перетворився на середовище для розмножування усіляких кишкових паличок і бактерій. На кожну бочку такої продукції видається санітарний паспорт, а кожна його партія повинна мати сертифікат якості, в якому зазначено дату розливу. Термін зберігання «живого» квасу не перевищує 48 годин. Єдине застереження до його вживання - не запивати продуктом натурального бродіння солодощі, оскільки в ньому міститься певна кількість живих дріжджів, які в поєднанні з цукром, можуть викликати зайве бродіння в організмі.