Це трапилося увечері 23 лютого біля гастроному «Київський» у Лубнах. Разом зі своїми знайомими я став свідком того, як міліціонери затримували молодика. Спочатку східцями, що вели до входу в магазин, його протягли, мов колоду, а потім кинули додолу й осідлали зверху. Далі правоохоронці закували затриманого в наручники, грубо вивертаючи йому руки за спину й тицяючи небораку головою й обличчям у тротуарну багнюку.
Така брутальна поведінка міліціонерів
обурила, ми зробили їм зауваження. Пасажири, що чекали на
автобусній зупинці, теж не схвалювали дій людей у погонах. До
речі, сцену насилля бачили й діти. Жорстокість, з якою
міліціонери поводилися з чоловіком, наштовхувала на думку, що
затримують вбивцю, який скоїв злочин прямо на їхніх очах. Але
виявилося, що вина молодика полягала лише в тому, що він був
напідпитку (як, мабуть, чимала частина чоловічого населення
країни), адже цього дня відзначається День захисника Вітчизни.
Хоча не дебоширив, ні до кого не чіплявся й
не лихословив, тож не було об'єктивної необхідності такого
реагування з боку міліціонерів та ще й із застосуванням
спецзасобів. До речі, на місці пригоди був ще один чоловік, який
упрошував міліціонерів, аби ті відпустили затриманого. То був його
приятель, котрий обіцяв відвести його додому. Але ж ні. Міліціонери
намагалися повалити й того, натягти йому кайданки. Те, як
«працювали» лубенські правоохоронці, принижувало людську гідність
не тільки поваленого на землю, а й усіх, хто став мимовільним
свідком цієї ганебної сцени. В душах не одного з них повіяв холодок
страху, адже таке може трапитися з кожним, бо свавілля стражів
порядку стало мало не звичним у нашій країні. Прошу міліціонерів
представитися, але ті відверто ігнорують це. Я викликав телефоном
міліцію. Поки прибувала машина з міськрайвідділу, запропонував, щоб
міліціянти склали протокол затримання, погоджуючись бути свідком
того, що трапилося. Проте, моя пропозиція була знову проігнорована.
Коли прибув наряд міліції, я попросив представитися офіцера, що
очолював групу, але й той навідріз відмовився це робити. Обидва
затримані переночували у міліції (до речі, рідним міліціонери не
вважали за потрібне повідомити про це), а вранці їх було доставлено
в суд, де оштрафовано. Нібито за порушення громадського порядку.
Про це я дізнався від заступника начальника МРВВС п.Дяденка. Він
стверджував, що нібито ті двоє влаштували мало не бійку в магазині
й саме за сигналом звідти прибули міліціонери й затримали
хуліганів, тому порушень в діях підлеглих він не вбачає. На моє
прохання познайомитися з документами, що стосуються затримання,
п.Дяденко лише розвів руками, мовляв, усе у суді.
До речі, він зізнався й у тому, що
прокуратуру не було повідомлено про факт застосування спецзасобів,
як цього вимагають нормативні документи. Того ж дня я мав зустріч з
начальником лубенської міліції Ігорем Мрачком. Останній також з
усієї сили захищав підлеглих й казав про вчинений затриманими дебош
у «Київському», що мовби підтверджено записом відеоспостереження.
На моє глибоке переконання, навіть якби справді мав би місце
інцидент в магазині, це не дає права міліціонерам на очах десятків
людей по-садистськи поводитися із затриманими. Це також не давало
їм права на нетактовну поведінку з журналістами та перехожими,
відмову відрекомендуватися. Міліціонер взагалі мусить бути зразком
у стосунках з людьми й стримувати себе навіть тоді, коли його
ображають чи навіть провокують.
Я вирішив до кінця провести журналістське
розслідування. Адміністратор та охоронець гастроному «Київський» не
підтвердили того, що почув від панів Мрачка та Дяденка. Ніяких
конфліків того святкового вечора у торговельному закладі не було.
Охоронник бачив тих чоловіків. Вони були напідпитку, але спокійно
скупилися й пішли. А через кілька хвилин охоронник у вікно побачив
оте ганебне побоїще під магазином. Я не розумію, навіщо міліцейські
начальники вдалися до відвертої брехні замість того, аби визнати
недоліки. Адже саме потурання керівників призводить до того, що
кати у погонах калічать і вбивають невинних громадян прямо у
відділках. Невже сумнівна «честь мундиру» вартує більше, ніж
офіцерська честь?
Володимир
БЕЗЧАСНИЙ, голова Лубенського медіа-клубу
Новини Полтавщини