Поблизу населеного пункту Грицаї (Семенівський р-н) немає жодного вказівного знаку, який би свідчив про існування села з такою назвою. Місцеві кажуть, що його сміливо можна викреслити на топографічній карті. А нещодавно злодій укоротив віку останньому мешканцю цього села.

Після загибелі Григорія Даценка взагалі складається враження, що історія поселення, знаного розлогими ланами на весь Радянський Союз, добігла кінця з останнім подихом його єдиного мешканця.

Приваливши труп старим ганчір'ям, дошками і гілками та, закидавши плями крові землею, він замаскував сліди вбивства і спромігся на деякий час приспати увагу родичів, які і гадки не мали, що Григорій безслідно зник. Злочинець навіть залишив неторканими особисті речі загиблого, що лежали на столі у будинку: 850 гривень і три мобільних телефони.

Він діяв зухвало, із небувалою упевненістю. Позбувшись небажаного свідка, молодик, того ж дня, буквально на місці вбивства, зустрівся з двома підприємцями з Хоролу (він переконав їх, що тварина належить його рідному дідусеві) і збув 300-кілограмового бичка за 3 200 гривень. Отримавши готівку, зник з місця пригоди на велосипеді потерпілого, який викрав з сараю. «Він дуже хотів придбати мотоцикл «Яву» і мобільний телефон за 2,5 тисячі гривень», - пояснив мотив брутального вбивства зі слів нині обвинуваченого заступник начальника - начальник кримінальної міліції Семенівського райвідділу Сергій Чекальський.

За його словами, підозрюваний заздалегідь підготувався до вчинення злочину: завчасно підшукав знаряддя вбивства і продумав послідовність дій, необхідних, на його думку, для уникнення кримінальної відповідальності.

Зловмисник майже досяг мети... Він був практично переконаний, що діда знайдуть не скоро (або не знайдуть взагалі), оскільки останні 3 роки Григорія Даценка оточували лише його кури, качки, коза, порося і «злощасний» бичок...

Сам підозрюваний майже 10 років прожив з батьками в Грицаях - по сусідству із загиблим, до переїзду у Поділ-Біляки. Племінниця Григорія Даценка пригадує, що дядько відносився до хлопчика як до рідного сина, а з його батьками підтримував добрі сусідські стосунки. Опісля розформування колгоспу село ніби «розчинилося у повітрі». Молодь мігрувала до суміжних поселень у пошуках роботи, а старожилів похоронили. Лишилися тільки кільканадцять гектарів приватизованої землі й окремі будинки, до яких час від часу власники навідуються влітку.

«Він все життя прожив один: ні родини, ні дітей, тільки рідні небожі. - говорить племінниця Юлія Федоренко. - Ми пропонували йому придбати будиночок у нашому селі, у Біляках. Спочатку погодився, але останнім разом передумав. Тут простір і для нього, і для худоби».

Племінниця разом з чоловіком навідала дядька через декілька діб після вбивства. Родичі за усталеним звичаєм привезли гостинець, а також теля на вигодовування. Чекали 1,5 години. Не дочекавшись - поїхали. Гадали, що дядько подався за хлібом до сусіднього села.

Родичі залишили сало з маслом на столику, під хатою, теля прив'язали біля стовпа і прикріпили записку із запитанням: «Чим годуватимеш теля?».

Дядько не виходив на зв'язок кілька діб. А тут ще і сусіди, які завітали до «відлюдника» на гостини, повідомили, що яструб вибив домашню птицю, а на стовпі... Почуте серйозно потрясло племінницю, з'явилися погані передчуття. Перше, що спало на думку, пригадує Юлія Федоренко, - мабуть дядькові стало зле, адже його періодично непокоїли головні болі. Приїхали, зламали двері, обшукали будинок і сарай. Жодного натяку на присутність власника!

Пекуче почуття страху перед невідомістю змусило жінку звернутися по допомогу до Семенівської міліції. У райвідділі розгублена Юлія Федоренко запевнила правоохоронців, якщо його знайдуть живим, візьме над ним опіку і придбає будинок у селі Біляки, неподалік від власної садиби.

Правоохоронці оголосили безвісти зниклого в розшук і розгорнули оперативно-пошукові заходи. Дядтка Юлії Федоренко розшукувала група оперативників карного розшуку апарату Головного управління внутрішніх справ області, фахівців Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС і працівників Семенівського райвідділу на чолі із заступниками начальника міліцейського Главку. Правоохоронці працювали у посиленому режимі поки не вийшли на слід підозрюваного і не розшукали труп зниклого, схоронений на глибині 20-метрового колодязя.

Тіло чоловіка з колодязя вилучили працівники Головного управління МНС Полтавської області за допомогою спецобладнання. На шиї потерпілого експерти виявили колото-різані рани, які за висновком фахівців і спричинили його смерть. Незабаром правоохоронці відшукали ніж і велосипед, яких обвинувачений позбувся відразу після вчинення злочину.

«Навіщо ж вбивати?!! - запитує жінка. - Цей колодязь, до якого він вкинув мого дядька, належав його родині. Він тут ріс. У них по сусідству з дядьком огороди були. Весь час, окрім минулого року, приїжджали їх засівати-обробляти. Мені здається існували тисячі способів викрадення того бичка, не вбиваючи дядька».

На даний час за фактом вбивства порушено кримінальну справу. Обвинувачений визнав свою вину повністю. Наразі обвинувачений перебуває під арештом у полтавському слідчому ізоляторі, повідомляють у ГУ МВС в Полтавській області.