Танцювальний колектив Машівки «Відродження» їхав на фестиваль «Радість, сонце, краса» у Несебр, а вже на місці отримав запрошення і до Бургаса — одного з найбільших міст Болгарії. Участь у другому фестивалі-конкурсі оплатили коштами, зекономленими на екскурсіях, добавляли навіть «кишеньковими». Але не дарма — несподівано для самих себе вибороли найпрестижнішу нагороду — гран-прі. Сімейному бюджету поїздка одного артиста обійшлася в 4-4,5 тисячі гривень.

Старша група дитячого зразкового танцювального колективу «Відродження» - 27 дітей із Машівки, Селещини та Базилівщини віком 12-15 років - уперше в житті побувала за кордоном. Фестиваль зібрав дві з половиною тисячі юних танцюристів із 9 країн.

У другій віковій групі в номінації «народні танці» змагалося 24 колективи. Україну представляли танцюристи Харкова, Славянська, Львова, Києва та Машівки.

Багато колективів через повінь у Польщі до Несебра не приїхали, тому, доплативши по 1 євро за добу, машівці оселилися в тризірковому отелі з балконами на море, величезним басейном унизу та харчуванням «шведський стіл» - це коли береш усе, що подобається і скільки хочеться (в тім числі кавуни, дині, персики).

Як розповів директор РБК Володимир Томшинський, хореографічну постановку «Крутилочка» вчили у Машівці на спір: якщо усі сім пар подужають запропоновані трюки, значить, кожному по шоколадці від керівника. Головний реквізит цього танцю - емальована миска, до дна якої прикручений «насмерть» звичайний спортивний диск. Тому тазок крутиться долі, як скажений (або танцюрист зверху на тазку). Цю постановку колектив показував вдома лише раз - у Ряському на «Орільських зорях». Все вдалось, але домовилися так: ніж їсти вдома шоколадку, краще вже у Болгарії - морозиво. Про це Томшинський ще пошкодує: потім морозиво поміняли на піцу та ще й на увесь колектив - 30 чоловік разом із керівниками.

Свій вишкіл і майстерність колектив показав постановкою «Ми - українці», а «Крутилочка» то вже був «контрольний постріл». Напевне він і вирішив долю срібної медалі. Крім конкурсних постановок Лариси Томшинської, везли у Несебр ще й концертні (для виступів на міських сценах): «Машівський козачок» (Лариса Томшинська) та «Сопілкарі» (Вадим Перепелкін). Тут пощастило виступити пліч-о-пліч із корифеями. Ансамбль «Горлиця» з Києва показав дітям, як працюють справжні дорослі артисти. Дуже люблять і публіка, і журі грузинські танці. Колектив з-під Кутаїсі - 60 артистів віком від 6 до 15 років - витворяв на сцені таке, що глядачі шаленіли від захоплення. Про них казали : «Звэри» і саме їм віддали заслужене гран-прі.

Конкурсний день не обійшовся без казусів: на урочисту постановку забули у вестибюлі готелю один головний убір (гуцульський чепчик з плетеною косою), тому танцювали без нього. А на «Крутилочку» не дорахувалися платочка. Тьотя Віта (Вікторія Татарчук, мама і фельдшер колективу) мусила мчатися до кіоска по сувенірний, що обійшовся нашими близько 45 гривень. Устигла.

Ще одна неприємність - загубили дорогий мобільний телефон.

За ці два тижні діти, за словами Володимира Томшинського, діти стали зовсім інші: разом шукали в Інтернеті і вчили найходовіші болгарські слова, набиралися практики спілкування російською та англійською, хтось уперше так довго їхав поїздом або катався на катері по морю. Стали дружніші, але й вимогливіші один до одного.

На перегляді були присутні організатори фестивалю «Радість на березі» із Бургаса. Вони й запропонували нашим позмагатися ще раз. Погодилися. А коли дізналися, що братиме участь колектив «Руставелі» із Тбілісі, зрозуміли, що, схоже, тут перемога не світить. Та вже перші виступи показали, що грузини привезли «сиру» постановку і були не готові. Тому в день виступу «Відродження» зібралося вранці на майданчику перед басейном і вирішило - шанс таки є. Захвилювалися. Перед самим виступом навіть у готелі біля ліфту відпрацьовували найсерйозніші моменти. Увечері пройшов дощ і кафельна сцена перетворилася на небезпечний каток. Учасників фестивалю терміново перевозять до ліцею, де актовий зал величезний, але сцена - менша машівської. І коли на конкурсі розкрутили отого тазка, журі аж жмурилося, аби ніхто не злетів зі сцени. Як ішли за куліси, зала так несамовито кричала «Браво!», що з'явилося відчуття: щось буде. Коли оголосили «Відродження» з Машівки, як володаря гран-прі, дах ліцею ледь не зірвало від радісного крику. Блискучий коровай - реквізит, що 10 днів черствів від виступу до виступу, порвали на шматки і з'їли з подарованими шоколадками.

Із культурно-розважальних програм запам'яталися тепле море, походи на піцу, екскурсія в старе село, аквапарк. Коли у трубі водяного атракціону на рівні двох десятків метрів починався масове ревіння, то означало: наші летять (труси - іноді за ними). Повертатися додому не хотілося ду-у-же.