«Їсти треба рівно стільки, щоб жити. І ні в якому разі не жити, щоб їсти». Такий висновок зробили Діма та Оля й кардинально змінили своє ставлення до їжі. Рік харчування за нормованим графіком (саме так чоловік і жінка називають свою систему схуднення) і результат очевидний: глава сімейства із 135 кг знизив вагу до 95, а його дружина із 92 кг – до 58.

У їхньому домі ваги зараз чи не найголовніший предмет. Кожен ранок Діма з Олею починають із зважування.

- Якби мені хто сказав раніше, що я зможу проявити таку силу волі - не повірив би, - ділиться думками чоловік. - Сила волі і бажання - це дві складові, без яких нічого в житті не досягнеш.

- Чому вирішили схуднути?

- Здоров'я придавило, - відповідає Діма. - Ледве викарабкався з гіпертонічного кризу. Лікарі сказали: «Або скидай зайві кілограми, або з-під крапельниці не вилазитимеш». А що ж робити? Вирішив спробувати. Почав першим, а через два тижні приєдналася і дружина.

- Важко було?

- Важко? Це не те слово! Перші два місяці думав, що «криша поїде». Їсти хотілося так, що аж у очах темніло. Але сказав: «Все. Баста. Терпи, Діма, терпи». І що найстрашніше - перші два місяці не було зовсім ніяких здвигів. Ну ні на кілограм не схуд. Перші результати побачив аж через три місяці - мінус 2 кілограми, наступного - ще мінус шість. А через півроку скинув 11 кілограмів! Оце була та межа, після якої стало легше. Вже майже не хотілося їсти. Організм звик до мінімальних порцій і більше визначеної норми не просив. І, головне, я відчув себе набагато здоровішим. Раніше як було: часто і в 12 ночі грюкав дверцятами холодильника, дуже любив пиво з рибкою та й від алкоголю не відмовлявся. Їв і пив, як кажуть, відрами. Ось уже два роки, як ні пива, ні алкогольних напоїв не вживаю взагалі.

- Дімі було легше, - приєднується до розмови Оля. - Не треба біля плити стояти, дітей годувати. А для мене це була справжня каторга. Насипаєш дітям вечеряти, все гаряченьке, смачне, пахне, аж голова паморочиться. Сини одне з поперед одного просять поїсти з ними. А ти береш чашку з несолодким чаєм і знаєш, що ото твоя вечеря. Головне, витримати, не зірватися. Той, хто думає, що оце сьогодні поїсть, а завтра сяде на дієту - ніколи не доб'ється бажаного результату.

- У чому полягає ваша система схуднення?

- Ми з Олею назвали нашу систему «Нормоване харчування», - відповідає Діма. - Тобто, можна їсти все, тільки потрошку. Правда, зовсім відмовилися від хліба, п'ємо тільки зелений чай без цукру. Вареники чи пельмені можемо дозволити собі раз у 2-3 тижні, зовсім небагато і то тільки до обіду. Після шести вечора теж нічого вже не їмо.

- А який у вас режим дня? Коли снідаєте, обідаєте? Що їсте взагалі?

- У пів п'ятого ранку я вже бігаю на стадіоні, - говорить чоловік. - Чотири кілометри - це норма. Снідаю в шість. Їм усе, що є. Наприклад, що залишилося від дитячої вечері: суп, значить, суп. Каша, то й каша. Тільки з'їдаю небагато. У сім годин вже на базарі. Головне, що снідати і обідати треба в один час. Якщо раніше за обід з'їдав півхлібини, 3-4 ополоники борщу, повну миску каші з кількома котлетами та салатом і запивав це все літром молока, то зараз обідаю неповним черпачком борщу чи супу, двома ложками каші і це в прямому значенні цього слова і не завжди можу дозволити собі котлету. Запиваю, зазвичай, зеленим чаєм із печенням чи цукеркою. Тобто, їм як і раніше, тільки в малій кількості. До шести годин вечора ще щось перекусив - і все.

- А в мене вранці своя зарядка, - сміється жінка. - Сніданок зготувати, хлопців зібрати: меншого в садочок, старшого - до школи. І на пів восьмого треба добігти на компресорський автобус.

- Олю, а як тобі вдалося так схуднути?

- Завдячуючи чоловіку, - дивиться з ніжністю на Діму. - Вирішила його підтримати та й зі своєю повнотою щось треба було робити, - посміхається жінка. - Знаєте, важко постійно обмежувати себе в їжі. Хоча все пережите, того варте. Результатом дуже задоволена. Раніше хотілося усі дзеркала в хаті побити, а зараз частенько в них заглядаю. Звичайно ж, у їжі контролюю себе на кожному кроці. На компресорній обідаємо в їдальні. Беру неповну порцію першої або другої страви. Нічого зайвого з'їсти собі не дозволю. Хоча зараз уже й не хочеться. Як трішки перебереш лишнього - відразу з'являється важкість у шлунку, дискомфорт. Організм уже знає, скільки йому треба. Розтяжок і складок, спасибі Богу, не залишилося, шкіра втяглася, стала пружною. А весь одяг, у якому ходила раніше, відвезла мамі, дещо перешила.

- А як же бути, коли запрошують у гості?

- Ідемо обов'язково, - сміються обоє. - Випивку нам уже давно не пропонують. А з їжі накладаємо в тарілку всього зовсім потрошку і ото на цілий вечір.

- Мабуть, у вас часто запитують про рецепт схуднення?

- Дуже часто. Та коли починаємо розповідати що і як, махають рукою і кажуть, що так не зможуть. Воно і, правда, важко. Випробування сили волі по повній програмі. Багато хто не вірить, що так можна схуднути, тільки обмежуючи себе в їжі. Кажуть, то ви якісь таблетки п'єте. Ага, кажу, таблетки, - сміється Діма. - У нас дома є дві таблетки, тільки встигай їм купувати. Дітей у їжі не контролюємо. Їдять скільки хочуть і коли хочуть. Навіть перед сном.

- Чи краще почуваєте себе зараз?

- Навіть не можна порівняти, - кажуть чи не в один голос. - Раніше я щодня випивав жменю таблеток, - говорить Діма. - Зараз забув, які вони є. Ноги перестали боліти, тиск нормалізувався та й почуваю себе набагато здоровіше.

- Звичайно ж, зняти з себе майже сорок кілограмів - це не жарт, - каже Оля. - Раніше дуже мучили камені в жовчному, часто були приступи. Зараз мене нічого не турбує. Легко, гарно, комфортно, - сміється жінка.

- І надалі плануєте худнути?

- Можливо, я ще кілька кілограмів скину, - каже Діма. - А Олі вже досить, - сміється. - Бо що занадто, то нездорово...