Полтавська боксерка 34-річна Анжела Торська п'ять років прожила в Америці. Там хотіла займатися професійним боксом. Вигравала чемпіонат світу і Європи серед аматорів.
- У Нью-Йорк приїхала без зв'язків.
Поселилася у російському кварталі й почала шукати роботу. Знала,
без грошей я тут надовго не затримаюся, - згадує Анжела. Вона
невисока на зріст, міцної статури, одягнена у джинси і чорний
светр. - Через три місяці улаштувалася помічником кондитера у
магазин на Брайтон-Біч. Думала, буду коржики і булочки мазати. Та
то була робота на ізнос.
За місяць полтавка заробляла $2 тис.
Працювала 12 год. на день.
- Чого тільки я там не робила - коржі
випікала, товар розгружала, 60-кілограмові чугунні каструлі з
тістом тягала. Шеф покою не давав, постійно: "Анжела, зроби те,
Анжела, зроби се". А паралельно з роботою я повинна була
тренуватися. Щоб гарно боксувати, треба двічі на день займатися у
спортзалі.
Після роботи їхала до найкращого боксерського
залу на Мангеттені.
- Із ним мені пощастило, там Тайсон
займався, брати Клички. З англійською теж не було проблем. Тільки
тренер попався з Росії, такий неприємний. Зі мною чемпіонка світу,
американка Джилл Емері, тренувалася. Так він її вдоль і впопєрьок
матами крив. Я кажу: "Міша, я не привикла, щоб мене коровою
називали". А вдарити не можу, бо з цим в Америці строго. Удариш -
зразу сядеш.
За зал спортсменка платила $60 на місяць. Ще
$200 віддавала тренерові.
- Договорилися, коли вийду на професійний
ринг, віддаватиму йому 25-30 відсотків прибутку з поєдинку. Та у
результаті з профі-боксом не склалося. Мені пояснили: аби мати
гарного менеджера, треба виграти 15 боїв поспіль. А щоб ці бої
провести, суперницям треба давати по тисячі зі свого кармана. Я
подумала і рішила відказатися від боксу.
На хвилину замовкає, поправляє коротке
волосся.
- А все могло бути по-іншому, якби 2005
року в Німеччині я провела бій проти Лейли, доньки Мохаммеда Алі. Я
була у прекрасній формі. Та в останній момент Алі відмовилася
виходити. Сказала, що лікоть травмувала і не звикла з лівшами
боксувати.
По завершенні боксерської кар'єри полтавка
звільнилася з кондитерського магазину.
- Надоїло мені таке життя. Були тільки
робота, тренування і квартира. Я до океану за чотири роки тільки
раз сходила, хоча він був поряд.
За два місяці влаштувалася охоронцем в службу
безпеки Майкла Блумберга, мера Нью-Йорка.
- Охороняла його адміністративну будівлю.
Там були телестанції, радіо. Багато знаменитостей побачила: Джуда
Лоу, Скарлетт Йоханссон, Тьєрі Анрі. А раз охороняла Опру Вінфрі.
Ходили з нею, як подруги, а заговорити не могла. Не
прийнято.
Паралельно підробляла у приватній фірмі -
ночами охороняла приватні вечірки.
- Перед від'їздом у Полтаву була на
мексиканській вечірці. Один із гостей почав чіплятися. Я боковим
ударом збила його з ніг. Шеф потім кричав: "Анжела, що ти
витворяєш".
Повертатися до Штатів не хоче. У Полтаві живе
з матір'ю і сестрою.
- Хочу спробувати пробитися у
президентську охорону в Україні. Досвід у мене є. От тільки не
знаю, чи беруть у нас туди жінок.
ФОТО з Сайту уболівальників
"Ворскли".
Сергій Дзехgazeta.ua