Під час прес-конференції в ІА «Новини Полтавщини» депутат обласної ради та екс-перший заступник голови ОДА Іван Близнюк підсумував свою роботу на посаді першого віце-губернатора та відповів на запитання інтернет-користувачів:

Ви у пресі згадували, що один з голів райдержадміністрацій залишиться на своїй посаді. За які заслуги? Це що, унікум якийсь?

Якщо говорити справедливо, то я можу назвати прізвище. Проте, якщо я і не назву конкретне ім'я, а скажу декілька інших прізвищ, ви все зрозумієте. Голова адміністрації залишиться один, якого зараз підтримує Міністр спорту Равіль Сафіуллін. Хочу сказати, коли Степан Бульба не хотів, щоб я став першим заступником, то ця людина поїхала до Києва і там стояла з плакатами «Ні бізнесмену Івану Близнюку!». Але потім, коли склалася ситуація, що його земляки не хотіли, аби він очолив адмінстрацію, то сам до мене прийшов. ПРоте я не можу бути злопам'ятним. Крім цього, він збирав підписи під листом до Віктора Ющенка від голів РДА, що, мовляв, ми бачимо на посаді Віктора Іноземцева і ніяк не бачимо Івана Близнюка. Я до цього всього спокійно ставлюся. Скажу, що у той тяжкий час для Олега, коли його не хотіли бачити на посаді голови РДА, я його підтримав. І не шкодую. Він ще молодий.

Іване Федоровичу, окрім спорту, чим Ви ще захоплюєтеся у житті? Чи не сумно розлучатися з насидженим місцем в ОДА? Кажуть, Андрій Баранов за собою всі меблі повиносив... А що ви забрали і що залишите правонаступнику?

Я забрав з кабінету все своє. Зокрема, помаранчевий прапорець. Хоча, якби мене попросили, щоб я залишив, то і залишив би. Але не попросили. А прапор Полтавської області я залишив. Лишив також гарний м'яч, на якому порозписувалися дітки майбутні Дієго Марадонни, які виграли у Скадовську Всеукраїнський чемпіонат з футболу. Забрав із собою кубки, книги... А меблі - не мої, то я їх і залишив. Ще я залишив статуетку Балака...

Чи правда, що ви особисто тепер в'яжете агітаційні стрічки Партії регіонів на в'їзді у с. Круча? Це ваше хобі?

Це смішно. Згадайте 2004 рік: «Так - Ющенко!», «помаранчевий листопад» у с. Велика Круча. Не у Києві і не у Львові, а саме  у Пирятинському районі більше тисячі дерев були у помаранчевих стрічках. Усі це називають «помаранчевий листопад» 2004 р. 2006 року всі бігборди, які ми ставили, були облиті синім брудом, у тому числі і вежа Семена Селітринника. Він збудував у 1750 році вежу. Вона розвалилася, а ми її відбудували заново. І оцей у політиці фанатизм: крім того, що вони обливали бігборди, вони ще й облили синьою фарбою цю вежу. А ми потім відтирали. Хіба це у нашому стилі? Хіба я міг собі дозволити, незважаючи на відношення до Партії Регіонів чи Юлії Тимошенко, дати команду людям йти обливати помаранчевою фарбою їхні бігборди? Те, що ми пережили 2004 року, не зрівняти з сьогоднішнім днем.

До речі, Олександр Удовіченко сказав, що будуть робити як і ми, мінятимуть всіх. Так ось, у 2004 році в Гадяцькому районі видали 6 тис. бюлетенів у п'ятницю вже з галочкою за Януковича. Розумієте? Без всяких проблем. І ми тоді ці бюлетені знайшли. Я дивом залишився живим. Тож як ми могли лишити у владі тих голів адміністрацій, які їздили з мішками відкріпних посвідчень? На цих виборах все відбулося демократично. Тому це не можна порівнювати і треба оцінювати все тверезо. Ми тоді ризикували життям, а зараз влада перейшла спокійно. Тому, будь-ласка, керуйте, але не чіпайте українського, не чіпайте ті здобутки, які вже є.

Які політичні плани? Що ініціюватиме фракція НУ в облраді щодо соціально-економічного розвитку області?

Якщо ми завершимо газифікацію області, якщо виділимо гроші на очистку річок, якщо ми у кожному великому селі збудуємо по спортмайданчику зі штучним покриттям, якщо ми будемо проводити змагання на високому рівні, вкладати гроші у здоровий спосіб життя, розвивати туризм - це і є те, що треба. Нам не треба нічого придумувати. Треба завершити те, що вже розпочали.

Скажите пожалуйста, Вы - руководитель комиссии о награждении -чем руководствовались в своей деятельности: личными заслугами или услугами? Поясните, пожалуйста, как в течении недели к приезду Президента Ющенко оформили «Заслуженого» председателю поселкового совета Санжар Андрею Реке, если это не соответствует процедуре и положению о награждению? По этому принципу и другим присваивали... Правда ли, что каждому награждению в области установлены цены?

Я, дійсно, курував ці питання. Але великого впливу не мав. Я уже хотів звертатися до Валерія Асадчева (екс-голова Полтавської ОДА, - ред.), щоб з мене зняли ці повноваження. Хто туди що возив чи платив - я не знаю. Сам нічого не отримував. Моє питання було технічне - зібрати комісії і проголосувати: підтримати чи ні. Якщо ми не підтримували, то це не значить, що цю людину не нагородять. Не знаю, як буде зараз з цими нагородженнями, побачимо. Але, коли я думав, що орден княгині Ольги - це щось таке унікальне, то у нас його, вибачте, поставили на такий собі конвеєр. Це я вам щиро кажу.

Працівники районних штабів «Нашої України» мають заборгованість по зарплаті майже за 1 рік. Людей зі штабів вигнали і поставили на облік у Центри зайнятості. З ким ви будете працювати на наступних виборах? Ви про це знаєте?

Я буду на наступних виборах працювати з тими, хто залишився. Взагалі, я категорично проти того, що ми зробили вибори засобом заробляння грошей. І це стосується всіх політичних сил. Люди вже звикли казати, що от він йде у штаб,  - скільки ви будете платити? Мені це смішно. Наприклад, людина у 2006 році, працюючи на Пирятинському сирзаводі, за 8-годинний робочий день могла отримати 800-1000 грн. А люди, які працювали у штабах, отримували до 2 тис. грн. Господар ніколи б таких грошей не платив. Усе це не є нормально. Упевнений, що ми знайдемо таких людей, які зможуть попрацювати у комісії і не казати: дай мені 100 грн. Робити із виборів основний заробіток - це не правильно.

Іване Федоровичу, вам останньому з заступників вручили «За заслуги». Це оцінка діяльності, чи збіг обставин? Скажіть, як Ви відноситеся, що нагороджені всі заступники, разом з Валерієм Асадчевим? Це оцінка діяльності, чи вияв прихильності (партійності)?

Так, я отримав останнім серед заступників орден «За заслуги». Коли мені було 50 років, 5 травня, звернулися з листом до Президента, щоб нагородити до ювілею мене цим орденом. Сказали, що Указ підписаний. Не знаю чому, але нікому про це не казав. Потім пройшло 1 травня, потім 5 травня, 9 травня... Згодом я так обережно у Києві заходжу у Секретаріат, а вони кажуть - Указ був, але його не опублікували. Ну я сів, та й поїхав. Я не просив: дайте орден. І коли його отримував, то думав, хоч би мене не приписали до ще якихось 500 чоловік в одній черзі - така нагорода не потрібна. Не скажу, що я був щасливий, коли отримав орден вже у 52 роки. Вважаю, що всьому має бути свій час. Ми вже просто побачили, що робиться з нагородами. І все це треба переглянути.

Як думаєте, чим тепер займатиметься управління культури? Відзначатиме дні народження Сталіна з Леніним і річниці комсомолу?

Я думаю, що ми не дамо дійти до такого. Одному дивуюся, коли віце-прем'єр Володимир Семиноженко сказав, ставити чи не ставити пам'ятник Йосифу Сталіну у Запоріжжі - це проблема громади і вони туди втручатися не будуть. Тоді виникає запитання, а чому, коли ми будуємо пам'ятник Степану Бендері, то всіх це турбує? Я не знаю, чим займатиметься Управління культури ОДА, але упевнений, що воно буде продовжувати те, що було.

Коли введуть в експлуатацію 2-у чергу будинку по вул. Петровського 29/б у с. Щербані Полтавського району?

Це не моя тема, але знаю ця історію, бо хотів купити там житло. У Щербанях набагато дешевше квадратний метр, ніж у Полтаві. Там хороший підрядник - «Київміськбуд». Але після того, як він став генеральним підрядником будівництва стадіону у Києві, грошей на цей будинок у Щербанях, думаю, у них тепер немає. Я нещодавно бував там і бачив, що якісь люди працюють. Але з такими темпами, мабуть, ще не скоро його введуть в експлуатацію.

Чи важко Вам було працювати з Надією Мякушко? Як працювалося?

Працювалося нормально. Характер у неї жорсткуватий, але ми були колегами і працювали як колеги. І так само з усіма іншими.

Кажуть, що Надія Мякушко у свій час залякувала Вас прокурором області. Це правда?

Прокурором області вона мене не залякувала. Слава Богу, не дожив ще до такого.

Ви привселюдно обіцяли для Великих Сорочинець екскаватора. Школа, як і село в цілому, третій тиждень без води. Здається, водогону прийшов гаплик. А копати нічим... То де ж наш екскаватор?

Мені незручно, бо я, дійсно, пообіцяв екскаватор. У рамках Програми про забезпечення матеріально-технічною базою житлово-комунальних господарств було підписано рішення про виділення коштів на цей екскаватор, але цього так і не змогли реалізувати. Уже як депутат обласної ради я зобов'язуюся свою обіцянку виконати. І це питання хоч і гостре, але справедливе.

Окрім спорту, чим ще плануєте захоплюватися?

Так, я азартний мисливець. Але це не обов'язково стріляти і їсти кашу та випивати. Полювання - це охорона лісу, будівництво вольєрів і т. д. А на полювання ми їздимо у Миколаївську область. У мене є гарна компанія. І це не обов'язково начальники, а справжні професіонали і хороші люди.

Яка ситуація зараз зі справами підпалу у Великій Кручі мисливського будиночка? Вже розкрили цей злочин?

1993 року нам спалили першу в Україні пивоварню з рестораном. Цей злочин до сьогоднішнього дня не розкрили. Ми його збудували заново. У 1995 році нам спалили перший готель на трасі «Київ-Харків». Ми його також відбудували. І я зовсім не чекав, що у 2006 році, після того, як виграв вибори в обласну раду, також нам спалять ще й частину зони відпочинку, бо спалили не тільки мисливський будиночок.

Я знаю тих людей, які це зробили. Вони живуть, ходять і ще й пишуть на нас, що ми щось погане зробили. Бог їм суддя.

Міліція нічого не зробила. Це була відповідь за мою діяльність як депутата і громадянина. Потім цей Анатолій (не буду називати прізвища) писав у всі інстанції, що Близнюк вирубує ліс, кришуючи це як заступник. Хоча насправді це наш ліс, і ми нічого не законного не робимо. Завидки - це дуже великий страх. І дуже страх великий у тих людей, які займалися роками бізнесом і їздили на Mersedes ML, а тепер змушені пересідати на «Таврію», адже їхній чорний бізнес з продажу газоліну «прикрили».

Тож стосовно пивоварні справа так і не закрита. Щодо готелю, то все списали на електропроводку. Але зрозумійте, що нічого з того, що відбувається на трасі, не робиться без правоохоронних органів.

Що не вдалося за ці роки?

Я ніколи не думав, що мені доведеться витратити 3 роки та 8 місяців, щоб пояснювати, що туризм - це перспективна галузь і що треба вкладати кошти в інфраструктуру туризму. Ми, маючи стільки гарних пам'яток, відомих людей, маємо таку ситуацію з туризмом.

На той же Сорочинський Ярмарок люди приїжджають з усієї України, а де їм переночувати? Туризм - це коли людині є де переночувати. І ось до Євро-2012 тільки й говорять, що про нестачу готелів. Тільки у Львові з цим проблем немає. Мабуть, ті, хто живе ближче до Заходу, бачать, що треба робити у першу чергу.

Я також не розумію чому Розсошенський мототрек досі не є в обласній комунальній власності. І те, що придумали проблему, ніби він заважає житловому будівництву, то це - міф. Мототрек був перший за те будівництво. Ніщо не заважає. Якщо людина хоче купувати квартиру поряд з мототреком, то вона купує. А якщо не хоче, то не купує.

Ми просили громадську організацію «Товариство сприяння оборони України» віддати нам його у комунальну власність, але вони були категорично проти. Захотіли спільне користування. Але яке може бути спільне користування, якщо для цього треба вкладати кошти на половину. А для того, щоб привести мототрек в нормльний вигляд, треба було вкладати 15-20 млн. грн. Скажіть: де б та громадська організація взяла 7,5-10 млн. грн.? Це - типова поведінка типу «собака на сіні». Тобто - їх цікавить земля.

Тільки уявіть як було б гарно мати мототрек ув Полтаві. Можна було б створити обласну юнацьку школу з технічних видів спорту. Просто тут є суб'єктиний фактор. Якби зараз міським головою Полтави був Анатолій Кукоба і при такому бажанні обласної влади, цей мототрек був би в обласній комунальній власності. Мені б вистачило посади або голови обласної державної адміністрації або обласної ради, щоб це зробити. Популярні ці методи були б чи ні, але ми повернули б мототрек, а з ним і славу мотобольної столиці. Також я шкодую, що кількох голів райдержадміністрацій так і не замінили, хоча я мав на це вплив.

Що ви вважаєте своїми здобутками?

Газифікацію населених пунктів. До Андрія Баранова я цим займався. За рік-два ми можемо вже цю газифікацію закінчити.

Також - розвиток фізичної культури та спорту. У нас гарний був бум. За останні 4 роки на Полтавщині збудовано близько 50 майданчиків зі штучним покриттям. Я впевнений, що вони й далі будуватимуться. Ми - другі після Харківської області з виділення субвенцій державного бюджету на розвиток спорту.

Ми провели 2 чемпіонати Європи з мотоболу. На фінал приходили по 8 тис. людей. Ми провели 3 чемпіонати України з мотокросу і готувалися до того, щоб проводити чемпіонат Європи.

Дле, думаю, що багато речей, пов'язані зі спортом, просто треба любити! Мені це цікаво і я не сормлюся. Навіть той фотокуточок на 5 поверсі облдержадміністрації, хіба це погано?

Здобутком, мабуть, також є екологічна програма чистки річок. Пам'ятаю як вона народжувалась. Це мрія наших дідів і прадідів. На це було виділено 4 млн. грн.

Підписаний також Указ Президента Ющенка по створенню Національного парку Нижньосульський. Яка була боротьба і яка боротьба ще попереду... І те, що він буде реалізований, я ставлю під великий сумнів.

До речі, перший національний парк «Пирятинський» вже створено, а другий мав бути «Нижньосульський». Цей парк - найкраще нерестовище риби у нас в Україні.

Там вже побудовані маєтки. Ми збиралися знайти компроміс, щоб не вести безперспективну боротьбу в судах. Для тих, хто вже побудований, ми виділяли господарську діяльність. Тому, повірте, що ті, хто кажуть, що виступають проти національного парку - це браконьєри. У них уже риба, фауна і флора - це їхня власність. Я можу назвати чиї там маєтки. Зокрема, Кузьмука (зараз він є радником Президента).

На якій посаді ви бачите себе у найближчому майбутньому? Чи пропонували вам вже якусь посаду?

Мені нічого не пропонували і не могли пропонувати, бо, на мій погляд, перший заступник - посада політична. Тож іде голова - іде його заступник. Якби мені запропонували бути заступником, я б погодився. Ну, наприклад, вести сільське господарство. Я маю фахову освіту і великий досвід у сільському господарстві. Але ніхто не запропонував, а сам себе також не пропоную. Я сьогодні - голова спостережної ради акціонерного товариства «Велика Круча». Приїхав туди у 1987 році. Там живе моя сім'я. Звичайно, я буду боротися за те, щоб стати депутатом Полтавської обласної ради. Я і наша політична сила поборемся за найвищі місця в обласній раді.

Як би ви оцінили свою діяльність за 5-бальною шкалою?

Я б оцінив свою діяльність на добре. Не знаю, які будуть коментарі, але я про себе поганого не читаю, бо нічого поганого не роблю. Помилятися, звичайно, можу. Кожен може. Не годиться, коли переносяться особисті відношення. Особливо, коли кажуть: «Ваня, заканчивай с газификацией области...». Між іншим, правильно говорить. Не люблю, коли кажуть, мовляв, досить уже цих майданчиків, він тільки гроші «відмиває». Я ж не можу гарантувати, що хтось там десь не вкраде гроші. Але скажіть, будь ласка, чи тільки через те, що мені хтось задав таке запитання ми не повинні реалізовувати проекти? - Повинні!