Сьогодні Наталя Цицуріна, педагог, магістр психології, філолог, музикант, голова Всеукраїнської громадської організації «Людина – ти Всесвіт!», перебуваючи у Полтаві, провела чат-конференцію на нашому сайті.

Основою у вихованні дітей Наталя вважає позитивне мислення та любов. Вона працює з дітьми у столичному Центрі «Людина - ти Всесвіт!». Відтепер подібний заклад розвитку унікальності особистості відкриється і у Полтаві. Зокрема, є домовленість про проходження педпрактики у пансіонаті «Кротенківський», що біля Ворскли. Зміна почнеться вже з 2 червня.

За словами Наталії Цицуріної, у сучасному виховному закладі діти, у тому числі і хворі, повинні зцілюватися за допомогою позитивного психологічного настрою, розкриватися в ігровій формі та налаштовуватися на позитивні моменти життя.

За основу виховання Наталя Цицуріна бере ідею школи Михайла Щетиніна, щоб діти зростали в атмосфері співпраці: вміли думати, володіли дидактичними здібностями, могли пояснити матеріал іншому, володіли організаторськими і комунікативними здібностями, були творчими.

Для створення Центру Наталі не вистачає приміщення. «Якби було приміщення, ми б працювали з дітьми безкоштовно. Нам також треба земельну ділянку біля Центру, на якій би діти працювали», - зазначила вона.

Також Цицуріна відповіла на різноманітні запитання інтернет-користувачів:

Пані Наталіє, розкажіть, будь-ласка, детальніше про ваше вчення. На чому воно засноване, на яких принципах? Перш за все - це любов і позитивне мислення. У нас були випадки, коли дітки з ДЦП зцілювалися завдяки нашій атмосфері. Усі дітки, з якими ми працюємо в групах, на рівних. Я опираюся і на уселенські закони і вчення декількох психологів, дотримуюся загальноосвітніх програм.

А які це вселенські закони? Бо вже не раз про них чую... Уселенські - любов, свобода внутрішня (воля) і милосердя, а все решта - то похідні від цього.

Пані Наталіє, чи доводилося Вам працювати з людськими фобіями? Якщо так, то звідки вони у людей, на Вашу думку, беруться? Які з них найпоширеніші? Як з ними боротися? Фобії - це наші страхи, які знаходяться у підсвідомості людини. Людина не може пояснити, звідки вони виникають. Будь-яка несприятлива ситуація може викликати фобію. Людина може бояться темноти, висоти, замкнутого простору, самотності. Є страх виступати чи бути не почутим, коли тебе не розуміють, є безліч страхів. Зокрема, дуже актуальний страх - захворіти, коли навкруги багато хворих і все нагнітається самими людьми... Людина може бояться виглядати смішною. Наприклад, усі діти бояться темноти. Щоб не бояться - треба стати стильним і «наступити» на свій страх - піти назустріч темряві. Я дітям говорю: треба подружиться зі страхом, полюбити і прийняти його. Тоді він не страшний. Так само і всі фобії, що пов'язані з особистістю: перш за все треба полюбити себе. Людина - сильна істота. Вона здатна подолати будь-яку перепону у своєму житті.

Які б книги ви радили почитати? Хочеться якось змінити в кращу сторону своє життя... Мені дуже близький Едуард Поміткін - український психолог, сучасний учений. Я опираюся на його учення. Можна купити його книги. Також раджу почитати подружжя Сельченок - вони сучасно висловлюють погляди на виховання і освіту, духовність. Я багато уваги приділяю духовності, адже це і культура, і вся поведінка в комплексі...

Як довго працює ваша громадська організація? Який принцип роботи? Які діти до вас приходять? Загалом, хто може приходити до вашого центру? Центр розвитку існує недавно, але в душі з'явився давно. Я завжди прагнула бути з дітьми. Я педагог за освітою. Не мислю себе без допомоги і дітей. Спочатку це була музика, працювала філологом у ЗОШ, прагнула допомогти... Людина прийшла на цю Землю для радості і щастя. Тільки позитивний настрій робить її щасливою. Це не означає, що треба проходити повз ображених чи не допомогати людям у біді. Не достатньо «одягти» усмішку і зображати з себе радісного. Треба бути щасливим і зуміти бути позитивним! До нас приходять всі охочі. Кожен знаходить внутрішню свободу. Ми розкриваємо його здібності. Навіть із захворюваннями діти часто у нас розкриваються. Я додала у програму кінний спорт. Спілкування з кіньми лікує, дитина вчиться любити природу і не зможе вже зіпсувати екологію чи бути злою. Полюбить Землю - це основа мого учення. Також треба полюбити себе, близьких, оточення. Батьки часто скаржаться, що діти їх не люблять. Ми їх цьому вчимо. Все йде зсередини. Прищеплюємо дітям відповідальність і добре відношення до рідної землі. Скільки у Вас власних дітей і як Ви їх виховуєте? У мене двоє дорослих дітей. Я так і виховую їх - у любові і розумінні. Старшому 31 рік - він має свою сім'ю. Молодшому синові - 21 рік. Нікому не довіряла синів - сама їх виховувала і приділяла максимум уваги. Музика, театр, шахи, гуртки - всьому учила я.

Пані Наталю, яким чином ви працюєте з дітьми та налаштовуєте їх на позитивне мислення? По-перше, зазначу, що можна працювати індивідуально і в групі. Я вважаю, що краще всього проводити заняття невеликими групами. З малюками - це максимум 3-5, старших можна 7-8, підлітків - 10, але не більше. Потрібно приділити увагу кожному і встигнути за всіма. Як правило, я працюю з дітьми різного віку. Тоді малюки тягнуться за старшими дітьми, краще засвоюють знання, а старші - допомагають їм у цьому. Вчитель говорить, як треба любити один одного і допомагати: звертати увагу на кожного, щоб кожен міг освоїти матеріал. Створюється ситуація як у сім'ї, де всі один одного розуміють і люблять. Початок заняття йде з настрою. Я підвищую його жартами. Оскільки проводжу заняття, то насамперед, сама налаштована на позитив і радість - посміхатися треба обов'язково. Усмішка завжди підтримує будь-яку людину, а дитину просто заспокоює. Дитина повинна мені повірити та довіриться. Малюки ще не вміють дурити, не навчилися обманювати (цьому їх учать дорослі і життя, що оточує). Я повинна бути чесною з ними і своєю радістю маю ділитися з ними. Тоді вони відкриваються, йдуть мені назустріч та спокійно про все розповідають. Я дізнаюся, що їх турбує та чого вони хотіли б позбутися. Далі - сміхотерапія, казкотерапія, діти беруть участь у цьому. Можна казку придумати разом - кожен по слову. Дітям це цікаво. Основне у вихованні - мистецтво. Звучить приємна музика, спокійна. Також - малювання, театр, елементи гри, сценки, розігрування ситуації. Усе сама придумую. Мені це цікаво. Звісно, притримуюся і загальнооосвітньої програми - обов'язково планую кожне заняття, але виникають на ходу імпровізації. Це і є творчість.