Народна майстриня з лозоплетіння Катерина Федоренко провела в ІА «Новини Полтавщини» прес-конференцію та майстер-клас. Зокрема, вона розповіла про стан цього ремесла в області, популярність виробів, прибутковість такої діяльності та відповіла на питання інтернет-користувачів і журналістів:

Що спонукало вас почати займатися лозоплетінням?

Спонукали тяжкі часи 90-х років. Люди тоді хоч і не втратили роботу, але не одержували зарплати. У мене було два дорослих сини. Працювала я на полтавському 22-му заводі («Знамено»), який вже розпався. Певний час я жила у мікрорайоні Алмазний. У нашому під'їзді займався лозоплетінням Олександр Міліщук. Він і навчив мене цьому ремеслу. Наші руки вже працювали на заводі, і ми мали справу з дуже точною роботою, тож денце, зроблене нашими руками, з першого разу вийшло гарним. Після цього ми потихеньку почали займатися цією справою. Вивчали технологію плетіння за книгами.

Згодом Олександр Міліщук направив мене до своїх друзів у Москву. Коли я туди поїхала, то була вражена їхніми виробами. З того часу у мене з'явився поштовх до творчості.

А коли я побувала у Києві на Андріївському узвозі і побачила картини художників, то мені хотілося плакати: наскільки ми духовно багатий народ і чому ж ми такі бідні? Я потрапила там у інший світ...

На жаль, уже немає на світі Олександра Міліщука. Він настільки щедрий був на знання, всім їх роздавав. Коли їздив в електричках, дизелях - кожному пропонував навчити. Це був фанат своєї справи!

Цікаво, чи є якась особливість власне полтавського лозоплетіння?

Історія лозоплетіння сягає дуже давніх часів. Ще у гробниці Тутанхамона були два плетені крісла.

На Полтавщині ми більше працюємо зі стрічкою. Рідко працюємо з прутом. Це не тому, що ми не можемо з ним працювати, а тому що у нас цього матеріалу дуже мало. На Західній Україні є такий відповідний сорт лози, а у нас якщо й приживається, то не дає технічного прута.

Де у нас в області є плантації лози? Хочу лозоплетіння поставити на конвеєр?

Лозу треба виростити.

За скільки часу виросте прут, якщо його посадити?

Десь приблизно за 3 роки - і він вже технічний. Але кожного року його треба обрізати. Тобто коренева система за 3 роки укріпляється і дає великий дубець.

Як називається лоза, з якої ви плетете?

Це - ракіта. Вона у нас росте, починаючи від Перещепино. Просто ця рослина потребує піщаних ґрунтів і щоб близько були ґрунтові води. Оскільки там місця заболочені, то вона і росте. Також ми зараз використовуємо американку - цей сорт виведено штучно. Він навіть у нас є на берегах річок. Ще у нас є шелюг, але вже трохи вивелась.

Лоза росте там, де є річка, болото. Загалом, на Полтавщині налічується до 300 видів лози. Корзини ми робимо з верболозу.

А меблі ви якісь виготовляєте?

Ні,меблями я не займаюся. Для того, щоб займатися меблями, треба мати велику фізичну силу. Потрібно вигнути ніжки. Цим чоловіки займаються. На Полтавщині, наскільки я знаю, Ігор Пелих на цьому спеціалізується із Сорочинців. Також - Леонід Касьян з Кременчука, Генадій Онищенко з Полтави. Вони роблять плетені крісла та інші меблі.

Де ви свої вироби реалізовуєте?

Я свої вироби у Полтаві не реалізовую. Якось мені завжди щастило на оптових покупців. Справа у тому, що у мене лозоплетінням теж й сини займаються, і чоловік займався. А раніше я їздила продавати на День міста Києва, на День Незалежності.

Де вже є ваші вироби? Хто із знаменитих людей купував їх?

Є у Нью-Йорку, Оттаві, в Германії,в Австрії. Є корзинка у першого Президента Леоніда Кравчука. Тоді ще працювала у 39-й школі, де навчаються діти з вадами психіки. Брали участь у кий фестивалі «Повір у себе». Кравчук був там присутній ще у якості Президента. У мене навіть є його дарчий підпис на фото. Ми подарували йому корзинку. Він був дуже захоплений, бо на тому фестивалі більш нікого з лозою не було. Зараз, на жаль, у школах подібних гуртків немає. Принаймні, у Полтаві.

Яку найбільш чудернацьку річ ви виплели у своєму житті?

Це - два автопортрети: мій і чоловіка - «Дідусь і бабуся». Зараз вони у Москві у приватній колекції.

Звідки черпаєте ідеї для створення виробів?

Мені часто задають питання: легше придумати чи зробити? Я на це питання не можу дати конкретну відповідь. Якось ніколи не думала над тим, як це придумати виріб. Придумується само. Я буваю на художніх виставках, дивлюся на ковальські роботи, дерево, скло... Щось із цього переймаю і собі. Тому цікавлюсь не тільки лозою.

Що потрібно для роботи, крім лози? Де ви берете матеріали?

Терпіння, терпіння і ще раз - терпіння. Матеріали беру на берегах річок, озер, боліт. Головне - не лінуватися.

На Сорочинський Ярмарок ви їздите?

Їжджу, але просто так - не з виробами. Сорочинський ярмарок - це дороге задоволення. Щоб везти багато, то треба найняти машину, заплатити містове - 500 грн. А моя маленька корзиночка коштує десь 3 грн. Розумієте скільки мені їх треба зробити, щоб відбити тільки містове? Буваю у Чернівцях на ярмарку, Дніпропетровську, Запоріжжі.

Що найчастіше купують?

Найчастіше купують маленькі корзиночки, рибу, кашпо та ін. Я інколи жартую, що малесенькі корзиночки можна для діамантів використовувати. Дітки беруть гратися.

Була колись історія з малесеньким кашпо. У Пирогово йшов «крутий» чоловік. Спочатку минув, а потім вернувся і питає: скільки ця «єрунда» коштує? А я кажу, що якщо «єрунда», то вона не продається. Він таки купив це кашпо. Коли дивлюся - повісив його на шнурочок на шию і гривню у нього поклав. Як кулон.

Корзини, які масово купують перед Пасхою, з чого виготовлені?

Також з лози. Це із Західної України, де є корзиночна лоза. Там є село Іза (Закарпатська область), де не вирощують нічого на городах, крім лози. Вони всім селом збираються на лозу. Відкрию «секрет»: ті, хто продають корзинки на ринках, їх не роблять, вони - перекупники.

У вас є знайомі молоді послідовники цієї справи?

Молоді не хочуть працювати. Хоча Соколик Валентина і Пелих Ігор відносно молоді. Сини мої працюють - доки я працюю, доки у мене є оптовий замовник у Криму.

За яких би умов майстер народного промислу міг жити заможно займаючись лише ремеслом?

Заважає багато факторів. Перш за все те, що самі майстри відносяться до цього не зовсім серйозно. Зараз ремесло - хіба як додатковий заробіток, а не основний.

Чи проводите якісь майстер-класи?

Інколи мене запрошують у Полтавський національний педагогічний університет показувати студентам. Головний камінь спотикання - це матеріал. Я б проводила, але ж не можу забезпечити всіх своїм матеріалом. Таких людей, які б мені поставляли сировину, немає. Напевно, що не скоро й буде.

Чи можна дорослій людині повчитися у вас лозоплетінню? Якщо так, то де і коли? За яку плату?

Листопад-грудень - заготівля матеріалу. Далі питання: чи захочете ви займатися цією справою? Головне тут - заготівля.

Загалом, мій покійний учитель Олександр Міліщук говорив: три уроки - і до побачення.

Якщо людина хоче цим займатися, то літератури по лозоплетінню вистачає. Потрібне лише бажання.

Перше фото - дарчий підпис Леоніда Кравчука

На фото - майстер-клас з лозоплетіння. // Фото Новини Полтавщини.