Майстриня-лялькарка Наталя Свиридюк намагається створювати науково достовірні та естетично досконалі традиційні ляльки в народних традиціях. Деякі ляльки робить з лікарськими травами та з пшеничкою. Також майстриня працює над створенням ляльок, фарбованих рослинними барвниками за старовинною технологією. Про це Наталія повідомила під час творчої зустрічі в ІА «Новини Полтавщини»:

Спочатку я хочу розповісти вам про історію цієї ляльки. Науковці вважають, що така лялька має 5-7 тис. років. У час свого виникнення лялька-мотанка виконувала певну роль в обряді, володіла магічною силою.

Вона пов'язана з давніми язичними культами весняного пробудження природи, вшанування духів предків.

Ймовірним праобразом ляльки-мотанки є трипільські культові жіночі фігурки з глини, шо належать до трипільської культури. Вони є втіленням богині - покровительки домашнього вогнища.

Хлібороби-язичники поклонялись матері-Рожаниці, шо обдаровувала дітей щасливою долею. Ляльки-мотанки спадкували в свідомості народу певні властивості давніх богів: заступниці- Долі, божества таланту і вдачі. Ляльки-опудала: Масляна, Марена, Купайло, Русалка, що є символами вмираючих і воскресаючих богів мають своє продовження в ляльці-мотанці, яка втілює зв'язок поколінь, безкінечний ланцюг життя.

Лялька-мотанка є творчим відображенням звичаїв народу, гармонії природи і людини.

Являючись магічним символом-оберігом, лялька-мотанка не має ігрових ознак: рук та ніг, власне тулуба (об'ємною в неї є лише голова ).

Іконографічно визначальним в ляльках-мотанках є хрест на обличчі; солярний знак Сонця, вогню (хрест вписаний в коло).

Така лялька передає історію природи, роду, села і цілої країни. Поряд з цією лялькою дитина ідентифікує себе українцем.

Чи має така лялька якусь магучну силу? Чи тільки естетичне значення? Існують такі легенди, що справді така лялька володіє певними магічними властивостями та є добрим оберегом. Але не треба це плутати з різноманітними ляльками-вуду.

Треба просто заглянути в історію, щоб зрозуміти, наскільки важливе значення така лялька мала для українців.

Ще в ХІХ ст., в приданому дівчини на Україні обов'язково були присутні ляльки-мотанки, що як давні божества піклуються про добробут сім'ї, є втіленням любові, затишку, охороняють здоров'я дітей.

Подаровану ляльку молода жінка зберігала аж до появи свого первістка. Таку ляльку клали до колиски перед тим як покласти туди дитятко . Також лялька -мотанка вважалась втіленням душі предків , заступником проти злих чар. Якщо зараз у нас для релаксу є різноманітні засоби - журнали, телебачення і т.д. В ті часи такого не було, тому для жінки яка вийшла заміж і їхала у чуже село така лялька була своєрідним психологічним релаксом. Вона могла взяти її до рук, пригорнути і згадати про маму, про своїх близьких. Тут велика енергетика. Тому ці ляльки везлися у скрині разом з приданим як звязок поколінь. Цікаво, що Малевич, відомий художник, також знав про ці ляльки і якщо спостерігати за цого мистецтвом, то можна це помітити.

Коли ви почали займатися цією справою? Що вас підштовхнуло? На мене дуже сильно вплинула книга Олександра Семеновича Найден. Це знакова фігура і його книга дуже знакова. То був 2004 рік. В мене був дуже важкий період. Вся країна тоді вирувала, але в мене думки були тоді не про те, бо я залишилась без роботи. Я 20 років працювала на одній роботі, піднялась карьєкрними сходинками і мені було дуже важко коли я залишилась без цієї роботи. Я була дуже засмучена, а потім вирішила оскільки маю вільний час то повинна зайнятися чимось на що раніше часу не вистачало. І от тоді мені до рук потрапила ця книга «Українська народна іграшка». Там на обкладинці світлина, на якій старе-старе вікно української хати і на підвіконні стоїть лялька...така лялька яку робила мені бабуся. Тобто мені відкрилося вікно в моє дитинство. Не буває нічого випадкового...І от тоді я почала робити ці ляльки. Початку робила для себе, своїх знайомих, рідних. Вони мене авансом хвалили і я вдосконалювалась і так почала популяризувати цю ляльку. Було досить важко. Коли я почала виїжджати на різноманітні свята в області, то багато людей проходили повз і казали «Лялька-вуду. Ми такого ніколи не робили, це до нас завезли з Канади...» і все таке. А були люди, які абсолютно так як я згадували своє дитинство побачивши таку ляльку. Мені доводилось пояснювати людям, що злий дух в нашу ляльку не вселяється, що це оберіг та ін. Проблема в тому, що дуже багато людей не розуміють різницю між народним мистецтвом і кітчем.

Як держава ставиться до народних майстрів? Чого не вистачає? На мене дуже вплинула поїздка до Санк-Петербургу. При консерваторії там існує етнографічний центр. І вони запросили мене з України на конференцію. Мене дуже вразило те, як держава підтримує російське народне мистецтво, як підтримується на рівні людей. Видно трепетне відношення до кожного майстра і величезна зацікавленість. Це такі поважні люди. І до мене вони відносились так само як і до своїх майстрів. Я відчула в повністю в Санкт-Петербурзі як це коли тебе носять на руках, в Україні я цього не відчуваю. Хоча жалітися не можна, мене завжди підтримують, говорять приємні речі люди. Але там так відноситься держава. До цього нашим чиновникам ще треба йти. В Росії дуже виховують смак пересічного громадянина, його привчають до мистецтва. На території Радянського Союзу існував єдиний музей іграшки в Сергієвому Посаді. Там зібрані іграшки народів всього Радянського Союзу. І там і досі зберігаються декілька іграшок з Полтавщині, зібрані Бартрамом в 1910 році. Це невеличкі ляльки з вишитими хрестиками.

Чи можна побачити ваші роботи на якихось виставках? Я багато їжджу до Києва на різні виставки. Журналісти допомагають своїми матеріалами популяризувати це мистецтво. В Україні тепер є свій музей іграшки дуже потужний там є і моя лялька і вони мене завжди запрошують мене на конференції. Музей знаходиться в Києві на Кловському узвозі. Зараз в нашому Полтавському краєзнвчому музеї діє виставка «Українська лялька» і там можна побачити мої роботи. В музеї Короленка зараз є мій новий проект. Там ляльки зроблені по альбому, який зберігся в будинку Короленка. І я сподіваюсь, що у вересні цього року буде велика виставка.

Цікаво, що у Чи важко бути майстром народного мистецтва? Так, важко. Напевно важче ніж художником академічного мистецтва. Тому що майстер народного мистецтва повинен працювати у традиціях, тобто те, що було вже напрацьовано багатьма поколіннями. Але одночасно майстер не повинен повторювати автоматично, те що вже зроблено, а робити нове, але у старих традиціях.

Повинно щоб була авторська робота, яка відповідала традиціям. Якщо майстер відступить від традицій, то це буде або кітч або отсебятіна. Тому в спілку я везу вивірені художньо і етнографічно ляльки. Там все до дрібниць найменших відповідає традиціям. Народне мистецтво можна читати, а не тільки споглядати, бо там все символічно - це геніально.

Які цікаві випадки бувають у вашій роботі?

Ну в мене вже пройшов той період, коли я просто збирала шматочки тканини докупи. Тепер я шукаю щось своє, я роблю ляльки ще й зі старовинних матеріалів. Був у мене такий випадок, коли я прийшла у гості до подруги і я побачила шматочок тканини з унікальною вишивкою. То були темно-сині нитки ще фарбовані рослинною фарбою. Вона цим шматочком рукава збиралась мити посуд, бо він мьякенький. І я забрала той шматочок і зробила ляльку. Ця лялька стала унікальною. Потім мені спало на думку створити серію ляльок «Витягнуті з вогнища», створених з тканин, які вже викидали або палили. Ще я створила новий проект, ляльки які одягнуті у вишиті сорочки, а сорочки вишиті за альбомом орнаментів Олени Пчілки.

Скільки часу витрачається на ляльку?

Ну звичайну ляльку можна зробити за 40 хв. Але це буде просто забавка для дитини. А якщо йде мова про мистецьку річ то це може бути й місяць. Бо спочатку йде накопичення інформації, думок, тканин, ниток і т.д. А потім вже коли все є я приступаю до роботи і працювати 24 години. А буває, що ляльці щось не подобається, якась тканина, і доводиться шукати заново. Бо лялька - це особистість.

Скільки у вас вже робіт? Ну я думаю, що тисяча ляльок вже є. Але це дуже приблизно. Бо вони ж всі по виставках, музеях, людям дарувала, купували.

У кого з відомих людей є ваші ляльки? У колишнього керівництва облдержадмінстрації є ляльки. Асадчев купував багато ляльок і я дарувала йому. У Володимира Годзенка у кабінеті була лялька. Багатьом журналістам я дарувала ляльки. У письменників є, зокрема у дитячого письменика Сома. Декілька разів купував Віктор Андрійович Ющенко у 2007 та 2009 роках. Один раз він купив 6 ляльок досить не дорогих. А інший раз він купив дві ляльки, але досить складної художньої роботи, тому відповідно вони були дорожчі. Він дістав гроші на ляльки зі своєї кишені. Тобто це не була державна закупівля як це робить міністерство. Міністерство культури чи освіти приїжджає і закупляє для музеїв, бібліотек і т.д.

А загалом які ціни на ваші ляльки?

І де їх можна купити? Ну зараз в мене зявилась така лінія ляльок по 20 грн. Вони більш прості, але зроблені з такою ж любовью. Я спеціально їх роблю такими дешевими, бо буває приходить дитина і такими жалібними лчима дивиться на ляльку. Якщо це складна лялька над якою я працювала місяць, то я її подарувати не можу, бо її ще чекають на виставках, в музеях і т.д. А от таку ляльку простішу я можу подарувати цій дитині, навіть якщо в неї немає грошей. Особливо коли бачиш батьків, які гукають на пиво і кажуть нащо йому ця тряпка потрібна. А дитина народилась в такій родині але з відчуттям краси. Вона дивитися на цю ляльку, і в мене просто душа перевертається. І я почала робити такі ляльки. Не можуть батьки купити, то я подарую. І в мене на душі стане легше. А отакі роботи серйозні коштують не менше 600 грн. Цю ціну встановлює спілка майстрів. Але ці роботи я майже не продаю, бо це мій виставковий фонд. Купити можна по різноманітних фестивалях або на Сорочинському Ярмарку і майже у кожному сувенірному салоні Полтави є мої роботи.

Як створюється лялька-мотанка? Створюється лялька- мотанка шляхом намотування , зв'язування, закручення В українській міфології вузол (замкнуте магічне коло) захищає проти нечисті, символізує безперервність, долю. В основу ляльки вплітаються сухі трави-оберіги: любисток , м'ята , материнка . Роблять мотанку без допомоги голки , яку використовують лише при оздобленні одягу та виготовленні декоративних деталей. Лялька-мотанка яскравий подарунок, що має символічне значення. Для дитини це іграшка , що є і забавою , яка сприятиме творчому розвитку. Для молодої родини - символ злагоди, благополуччя. достатку, довгого і щасливого подружнього життя.

Для гостей України - сувенір, що є культурним і мистецьким феноменом Предмет магії, дитяча забавка, святковий подарунок , окраса житла . спомин дитинства - всі ці функції переплітаючись зумовили художню своєрідність і унікальність української ляльки - мотанки . Лялька лікує душу, викликає позитивні емоції, тоді людина може прийняти правильне рішення і в неї все тоді гарно складається. Не забуваймо свого коріння.

Щоб переглянути фотогалерею, натисніть посилання в блоці «Мультимедіа».