Так вважає народна майстриня, яка займається виготовленням жіночого народного верхнього одягу та головних уборів, полтавка Валентина Ануарова. Сьогодні в ІА «Новини Полтавщини» вона провела творчу зустріч та прес-конференцію для ЗМІ. Майстриня розповіла про історію та традиції виготовлення народного очіпка на теренах центральної України, продемонструвала вже готові вироби та відповіла на запитання:

Яке призначення очіпка в українській культурі? Які були особливості? І наскільки ви витримуєте всі традиції виготовлення очіпків?

Очіпок у жінок зберігав хустку, бо вона в ті часи була дуже дорогою. Іноді вона, навіть, передавалася із покоління в покоління. І тому під хустку одягався очіпок. Таким чином зберігалася хустка. Пізніше вже почали розробляти очіпки святкові, з дорогих тканин. Форми цих головних уборів мінялися. Вони починалися з простих, не об'ємних, а пізніше почали виготовлятися у вигляді коронок.

З історії відомо, що були дуже суворі звичаї. Коли дівчина виходила заміж, то одягала очіпок і вже до кінця життя його не знімала, тільки перед сном.

Були різні очіпки, в залежності від статусу жінки. Взагалі вони робилися з домотканого полотна, оздоблювалися. А панянки, ті що заможніші, отримували тканини із-за кордону: парчу, шовк і т. д.

В Євангелії є такі слова, що жінка повинна бути з покритою головою. Це - знак, що вона під владою чоловіка. І там написано, що це також знак для ангела. Довге волосся - це як честь для жінки, а безчестя для чоловіка. Раніше очіпок жінка носила дуже довго, бо він не прався, його тільки підшивали. Хоча повсякденні очіпки час від часу шили нові. А у панянок було одночасно кілька очіпків.

Я виготовляю очіпки, які були притаманні жінкам центрального регіону України. Тобто - Полтавська область та частини областей, з якими вона межує. Стараюсь максимально точно відтворювати форму очіпків.

Як виготовляють очіпки? Як починали Ви? Чи потрібна для цього якась спеціальна тканина? Я почала виготовляти очіпки з тих пір, як почала займатися народними промислами, тобто 5 років назад.

Спочатку формується лекало, поки не вийде те, що на малюнку. Тканини для цього беруться спеціальні, особливо цінується домоткане полотно. Воно точно володіє якимись магічними властивостями. Бо в ньому можна вистояти цілий день на сонці і прекрасно себе почувати, в ньому не гаряче.

Вишивку я роблю на ножній машинці за допомогою п'ялець. Також вишиваю вручну і оздоблюю бісером, як оздоблювалися очіпки раніше.

Навіть із непримітних очіпків жінки робили дуже гарні, саме за допомогою оздоблення. Тканини до кризи не складно було знайти. Їх і зараз можна знайти, але ціни дуже високі. Наприклад, тканий шовк коштує зараз 140 грн. за метр, а раніше коштував 70 грн. Тканини бажано брати не штучні, а натуральні. Бо це - голова, а на голову потрібно натуральні речі.

Кому очіпки треба? Їх хтось купляє чи колекціонує? Хто - ваші клієнти? Будь-кому. Якщо фантазія у жінки є, то вона пристосує головний убір до будь-якого одягу. Купують люди особливо ті, які живуть за кордоном, особливо діаспора, і поетеса одна купувала і жінка для подруги, яка працює в Італії в посольстві і т. д. Одягають жінки їх на пляж, під костюми, на кухню, під пальто...

Для колекції ще ніхто не купляв. Полтавці ще тільки дивуються очіпкам, але одягати не наважуються.

Бо в Києві там більш розкутий народ. Рік тому англієць купив своїй знайомій очіпок. І він був дуже ним захоплений. І коли вони пішли по ярмарку, то повернулися, щоб поцілувати мені руку за те, що вони отримали дуже багато компліментів.

А взагалі ми з донькою Діаною працюємо над власною колекцією. Донька розробляє сучасний український одяг, а я очіпки. Ми хочемо також і хустки відроджувати. Я вважаю, що це може зайняти достойне місце у моді. Аби тільки було фінансування.

А де ви навчались цьому мистецтву? Я сама цьому мистецтву не навчалась ніде. Просто сама читала, вчилась, шила, бо за професією я швея. Оскільки в мене є схильність до малювання, то літератури мені зараз достатньо. А якщо людина не вміє малювати, то вона не зробить цього дивлячись тільки на фотографію. Бо може бути так сфотографовано, що людина просто не зрозуміє весь процес виготовлення.

Моделі я роблю під різні обличчя та різну форму голови. Я називаю жінку в очіпку українською Нефертіті. Це - дуже гарна жінка, яка схожа на єгипетську царицю в українському головному уборі і яку ні з ким не зрівняти.

І взагалі мені здається, що є якісь переплетення нашої та єгипетської культури - навіть схожі слова є.

Скажіть, будь-ласка, скільки коштує такий виріб і де його можна придбати? Такі вироби коштують від 280 грн. і вище. Все залежить від тканини і від самого фасону, від роботи. Якщо я роблю нову модель, то на розробку її йде багато часу. А коли вже є лекало, по якому можу шити, то це займає десь два дні.

Продаю свої вироби я на Сорочинському Ярмарку, в Києві - на Андріївському узвозі, в Пирогово і на фестивалі «Країна мрій» Олега Скрипки. Зараз - це мій основний заробіток і одночасно моє захоплення. Ще я малюю гобелени...