До редакції «Новин Полтавщини» надійшов відкритий лист від полтавок – «дітей війни», адресований Президенту України Віктору Януковичу. Нижче наводимо текст відкритого звернення: «У своїй передвиборчій програмі Ви, пане Президенте, обіцяли: „почую кожного”.
Нас, дітей війни, так і не почули. Це яскраво
проявляється і в дні підготовки до відзначення 65-ї річниці
Перемоги у Великій Вітчизняній війні. В Постанові Кабінету
Міністрів України від 07.04.2010 року №299 про допомогу ветеранам
війни нас, дітей війни, навіть не згадали. Влада чомусь нас
забуває, і жодної допомоги, бодай мізерної, не передбачає. Хіба ж
ми не зазнали поневірянь в роки війни? Наше дитинство обпалене
пожарищами війни, припало на голодні, холодні роки, пройшло при
ледь жевріючих в домівках "каганцях". Війна забрала у нас
найдорожчих людей - батьків, братів, сестер, матерів, залишивши
напівсиротами, а то й повними сиротами.
Ми зазнали гіркоти тимчасової окупації
фашистами, під час якої на нас щодня, щохвилини чатувала смерть.
Чимало з нас стало інвалідами з дитинства чи інвалідами загального
захворювання. Маємо пенсії, здебільше, на рівні прожиткового
мінімуму, а то й нижче. Закон про соціальний захист дітей війни в
частині доплати 30% від мінімальної пенсії так і не виконується, не
дивлячись на рішення Конституційного Суду. Ті незначні виплати
таких доплат, які декотрі добилися через суди, не є виконанням
Закону про соціальний захист дітей війни. Закон - однаковий для
всіх: чи звернувся до суду чи не звернувся. Навіщо влада влаштовує
зайве випробування для дітей війни?
Їх, тих випробувань, на нашу долю випало
сповна. Голодний 1947 рік, оплата за навчання в старших класах,
відбудова народного господарства після 1953 року, сталінські
п'ятирічки, аварія на Чорнобильській атомній електростанції. За
роки незалежності України нам не повернули заощадження, які ми
складали "на чорний день", привласнили купоно-карбованці через
різні "трасти" - нововведення Леоніда Кучми, тривалий час
обмежували розмір пенсій, не враховуючи трудового стажу. Нічого не
дісталося нам і від "ваучеризації" промисловості, яка практично
створювалася руками дітей війни. Кожен з нас має по 25-40 років, а
то і більше трудового стажу. Але жодного з нас немає у списках
українських мільярдерів чи мільйонерів. Багато хто з нас не має
можливості одержати належну медичну допомогу через невиконання 49
статті Конституції України про безоплатну медичну допомогу. Щодня
нас стає все менше і менше. Не витримують наші серця морального
приниження українським урядом, матеріальних нестач, стресових
щоденних ситуацій. Одна трансляція пленарних засідань Верховної
Ради чого варта?! Вона оплачена не одним інфарктом, не одним
інсультом! Тож почуйте і дітей війни, наймолодшому з яких 65 років
виповниться 1 серпня, а найстаршому - 77 років!» - сказано у
відкритому листі.
Звернення, зокрема, підписали полтавки: Лідія
Черпакова - інвалід з дитинства (пер. Латишева, 8, кв.91), Раїса
Комова (вул. Калініна, 5 кв. 77) та Юлія Андреєва (вул. Клари
Цеткіної, 22).
Новини Полтавщини