Заступник голови постійної комісії обласної ради з питань регламенту, депутатської діяльності та інформаційної сфери, начальник Головного управління інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації Микола Перепелиця в однойменному авторському матеріалі наголошує:

Написати статтю на зазначену тему мене спонукало не зовсім компетентне, а не рідко і тенденційне висвітлення цієї теми в окремих засобах масової інформації. Коли державних адміністраторів плутають з державними реєстраторами, коли намагання встановити зрозумілі і прозорі для спільноти правила організації співжиття для когось є синонімом утиску демократії, а остання для них - те що й анархія. Доводилося тратити час і на читання таких матеріалів про дозвільні центри, у яких дописувач, не вникнувши в суть здійснюваної роботи, чи зіштовхнувшись з деякими проблемами становлення нового, чи звернувшись за поясненнями не за адресою, намагається зробити всеузагальнюючі, мало не вседержавні висновки, що комусь може й корисні лише тим, що викривляють суспільну думку й запутують людей у життєвих питаннях.

У кожній країні держава в тій чи іншій формі здійснює контроль бізнесу, підприємницької діяльності та й діяльності взагалі. Проте, як свідчить історія, контроль, якщо він всеохоплюючий, тотальний, у таких країнах гальмує суспільний розвиток, доводить до стагнації, застою, а то й до більш катастрофічних явищ. Разом з тим, держава, не здійснюючи в необхідній мірі такий контроль, не може виконувати свої функції, що від неї вимагає суспільство, громадськість. Тобто, кожна держава намагається виробити і впровадити раціональний баланс широти і повноти здійснення контрольної функції у суспільстві через прийняття відповідних законів, створення контролюючих органів, впровадження конкретних форм і методів контролю та інше.

Якщо для кожного пересічного мешканця необхідність контролю податкових, митних органів, прокурорського нагляду, парламентського контролю та цілого ряду інших не викликає сумніву і в цілому зрозуміла, то дозвільна система ніби далека від забезпечення підгрунтя для контролю і здебільшого пов»язується з заборонами. І стосовно заборон - це дійсно так, якщо розуміти, що відсутність дозволу у конкретного суб»єкта на певну діяльність, яка визначена законом, чи конкретну дію, забороняє йому займатися цією діяльністю. А в разі порушення заборони виникають наслідки, що попадають під дію цілком конкретних законів, чого, зрозуміло, нікому не хотілося б.

Але дозвільну систему і отримання дозволів кожний підприємець пов»язує ще й зі складною, довготривалою, часто досить вартісною процедурою, так би мовити «з ходінням по муках». Що для де-кого з них уже є неписаною, але по суті забороною. І така думка склалася на основі багаторічної і повсемістної практики спілкування з дозвільними органами і їх службовцями. І це не залежало ні від тієї чи іншої влади, ні від території, ні від виду діяльності. Склалася система, яка не просто гальмує розвиток підприємництва з його робочими місцями і реальною продукцією власного виробника, прихід інвесторів з їхніми інвестиціями, впровадження нових технологій і призупинення відтоку за кордон науковців, митців і так далі, і тому подібне, а відбиває взагалі бажання проявляти ініціативу. З роками система все глибше вкоріняється в повсякденне життя, точить економіку країни і людську свідомість.

Зрозуміло кожному, що недосконалу, чи негідну систему необхідно змінювати. І у даний час система активно реформується Урядом у рамках 21 напрямку реформ, започаткованих Президентом України В.Ф.Януковичем.

У чому ж полягає суть тих змін, які мали би дати відчуття поліпшення якості надання адміністративних послуг, видачі дозволів державою?

Найперше це прийняття Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», який введений в дію з 1 січня цього року, значне скорочення кількості дозволів і документів для їх отримання, запровадження з 2012 року спрощеної дозвільної системи. Це передбачено Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки, яка називається «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна влада» та, відповідно, обласною програмою «Успішна Полтавщина - заможна територіальна громада. Будуємо разом».

Спрощення всього процесу отримання дозволів для тих, хто їх домагається здійснюється через заяву, так би мовити «в єдине вікно». Це «єдине вікно» - дозвільний центр, який створено у кожному місті обласного підпорядкування, районному центрі.

Діяльність таких центрів як раз і є суттю спрощення процедури отримання документів дозвільного характеру. Адже заявник тепер звертається до державного адміністратора центру, може отримати у нього консультацію, але, головне, має можливість здати йому заяву з відповідними додатками і у визначений законом термін прийти і отримати дозвільні документи. Органи і організації, що надають дозволи таким чином, не взаємодіють безпосередньо з заявником. Заявнику не потрібно ходити, як кажуть, по колу, по кабінетах службовців. Не марнується час заявника, мінімізується ймовірність корупційних дій. Спрощення очевидне.

Дозвільні центри вже почали працювати. В області цьому передувала велика і напружена підготовча робота. Розроблено і прийнято необхідні нормативні документи, зокрема Розпорядження голови обласної адміністрації і рішення обласної ради, Було виділено необхідні кошти та приміщення і здійснено їх матеріально-технічне оснащення, введено посади державних адміністраторів та здійснена їх відповідна підготовка, створено наочні посібники, підготовлено методичні рекомендації, встановлено інформаційні стенди, проведено навчання відповідальних осіб у дозвільних органах.

І от 22 грудня минулого року голова облдержадміністрації О.В.Удовіченко відкрив обласний дозвільний центр, який працює за угодою про співпрацю на базі дозвільного центру Полтавської міськради. За узгодженим графіком там працюють представники 17 регіональних, 7 міських дозвільних органів та 4 структурних підрозділів облдержадміністрації. Через обласний дозвільний центр за розробленими і затвердженими чіткими регламентами надається 86 адміністративних послуг дозвільного характеру.

Не можна не погодитися з тим, що в організації роботи дозвільних центрів є проблеми. Найбільше їх на сьогодні у Гребінківському, Новосанжарському, Пирятинському та Полтавському районах. Серед загальних проблем - це налагодження системи електронного документообігу та автоматизованого обміну даними між місцевими дозвільними органами та дозвільними центрами, для чого необхідно ще віднайти і виділити кошти (до 10 тис. грн. на район). Не повністю вирішене питання підключення до Реєстру документів дозвільного характеру і територіальних дозвільних органів. Є де-які проблеми у територіальних органів з виконанням в установленному порядку дозвільних функцій у зв»язку з їх реорганізацією. Але у випадку значних ускладнень у роботі дозвільних центрів на місцях, при виникненні, так би мовити форсмажорних обставин, необхідну процедуру оформлення документів дозвільного характеру здійснить обласний дозвільний центр.

Незважаючи на всі труднощі і недоліки, ефективність роботи дозвільних центрів очевидна. Вони стають до вподоби заявникам. Адже лише за період з початку роботи, а це менше місяця, період, який включає Новорічні та Різдвяні свята, лише Полтавським дозвільним центром було прийнято більше 500 заяв суб»єктів господарювання, видано майже 4 сотні документів дозвільного характеру, надано близько тисячі консультацій. І це в той час, коли за весь минулий рік було видано порядка 2-х тисяч дозвільних документів.

Усе це вселяє впевненість, що організація роботи дозвільної системи через «єдине вікно» після врахування практики періоду становлення та зауважень суб»єктів господарювання, стане важливою ланкою у здійсненні реформ, у сприянні підприємництву та бізнесу, звичною для нашої спільноти, як це відбулося у всіх розвинутих країнах світу.