Любі Маркевич - американці українського походження - часто доводиться бувати в Україні. Мистецтвознавець Українського інституту модерного мистецтва (м. Чикаго) викладає і в українських вузах. Враження від Батьківщини у жінки неоднозначні.

Про олігархів та мажорів

У нас у США багатих людей не розгледіти на вулиці. Вони не дратують бідних, як роблять це в Україні. Таке враження, що українські багатії не знають, що робити зі своїми грошима та намагаються покрасуватися та «виділитися» з загального натовпу. І, як на мене, це виглядає, принаймні, кумедно.  Якщо американські багатії залишають гроші в країні, то українці везуть їх за кордон - у цьому кардинальна відмінність між нашими світами.

За чашечкою кави у одному з львівських кафе я зробила для себе кілька відкриттів:

Навіщо вам у містах такі великі машини?

Навіщо вам такі великі машини, якими заставлені всі доріжки для пішоходів? Ви ж не по горах їздите, а всього міськими вулицями.

У нас на таких возять хіба-що якісь спортивні команди на змагання, або ж їздять багатодітні родини.  Матусі в такі автівки запихають шестеро-семеро дітей та розвозять їх по танцях, на футбол, до школи  тощо.   А в українських містах за кермом майже порожніх джипів гордо красуються лише одні водії. Навіщо їм такі здоровенні машини?

Вашим багатіям вже ніщо не допоможе

Мій погляд привернуло велике сріблясте авто, яке припаркувалося біля кафе. З нього вийшов чоловік, одягнений у дорогий одяг.

- Хм, невже в нього нема якогось відчуття смаку. З усього видно, що одяг  коштує чимало, але він пошитий якось незграбно, не надто акуратно та й тканина вся аж світиться, - промайнуло в голові.

За ним з автівки «випливла» жінка. На високих підборах, вся роздягнена у дорогі й красиві речі. Та все це в комплексі виглядало якось недоречно та не дуже гармонійно.

-  Ну що ж тут поробиш? На них вбрання на тисячу доларів, а не скажеш, що це красиво.

Вони сіли за столик, чоловік почав гратися брелоком від автівки, на якому красувався напис  BMW чи Mercedes.

Він, пишаючись, відчиняв і зачиняв машину та брязкотів своїми ключами, ніби всім демонстрував свою дорогу власність.

Жінка витягла мобільний телефон і повністю в нього поринула.

- Цікаво,-  подумала я  та дістала нотатник, щоб записати свої спостереження за сучасними представниками заможного класу.

-  Я буду каву,- сказала жінка.

- Піди й принеси собі, - пробурмотів її супутник.

Дама піднялася та за мить повернулася з двома чашками кави. Свій напій вони пили мовчки,  бавлячись кожен зі своєю цяцькою.

- Ага, - майнуло в голові. -  Та тут нічого не запишеш.  Людоньки, та вам вже нічого не допоможе. Вас ні за які гроші не приймуть  до кола еліти. Хіба що будете спілкуватися з такими, як ви.

Про українську митницю я колись напишу книгу:

Українські чоловіки нічого не розуміють в жінках

Якось я забула перекласти золоту пудреницю до загальної валізи і поклала її в сумочку. Надавши її для огляду митнику, чоловік здивовано запитав у мене, що це.

Я відповіла, що то є пудра.

- А навіщо вам пудра?

(Після такого питання, я подумала, що це мені сниться…..та він навіть не знаєш, що таке жінка...)

-  Щоб пудрити себе, - додала у відповідь.

-  А чому вона золота?.. - поцікавився митник, округлюючи очі.

Я ж тоді не збагнула, що йому потрібно було дати доларів. Це мені вже пізніше підказали, що за все тут потрібно платити.

Митники - великі мистецтвознавці

Мене попросили передати у подарунок модернову ікону, яку намалювала київська художниця та додала всі документи на неї.

Чоловік почав уважно роздивлятися роботу з усіх сторін, ніби він великий експерт і знається на дереві.

- Ось папери на неї, - зауважила я та протягнула 4 цидулки (сторінки - авт.).

-  А звідки я знаю, що вони справжні? Може це не антикваріат.

Це питання вибило мене в ступор.

-  Так ви подивіться.

- Ні, тут треба проводити експертизу, - з розумним виразом обличчя заключив він.

- Так, - подумала я. - Проводьте. Викликайте експерта, художниця тільки в вівторок закінчила її малювати, визначайте її автентичність. А я подивлюсь, як ви за годину встановити її художню цінність.

Я, мабуть, колись про свої пригоди на українській митниці напишу цілу книгу.

Якщо  Україна - центр Європи, позбудьтеся дикунства:

Чому у вас на кожному кроці кричать та грублять?

У книжковому магазині я придивлялася до трьох книг. Коли попросила назвати ще раз ціну кожної з них, у відповідь почула грубу відповідь:

-  Я ж вам уже називала ціну! Скільки можна повторювати!!!

В Америці в найменшому містечку мені б люб'язно розповіли про все, що мене цікавить. А на обличчі продав чині сяяла б усмішка, вона б і не подумала лаятися за те, що їй би довелося уточнити ще раз інформацію, яка зацікавила мене.

У касах працюють агенти ФБР

Мені довелося в Полтаві у касі вокзалу міняти квиток на потяг. За віконцем сиділа мила, як здалося, чарівна жінка. Я звернулася  до неї за допомогою.

А вона мені у відповідь кричить:

- Давайте ваші документи!!!

А коли вже обміняла квиток:

-  Вам  що, ще щось треба?!!

Матінко, та у нас так тільки агенти ФБР на допитах спілкуються.

Крім розкоші у готелях, не слід забувати й  про рівень персоналу

У п'ятизірковому готелі я запитала англійською про вартість номера. Мені ж у відповідь вручили картку з електронною адресою та сказали, що там все розписано.

В будь-якій іншій країні мене давно б вже всадили на стілець, пригостили кавою, дали б журнальчики та все б докладно розповіли, адже це їхні гроші. А тут?..  Якби я хотіла прочитати на сайті, я б прочитала, а я ж хотіла зняти номер…

Чому ж ви дивуєтеся, що звичайний європейський турист на Євро-2012 не хоче їхати в Україну. Людина, яка не звикла до дикунства, не хоче жити в таких умовах, де «сервісом» називають зовсім інші речі, а  про люб'язність і повагу взагалі рідко згадують. Сюди можна лише приїхати на екстремальний відпочинок, щоб  відчути себе серед «дикої» цивілізації з нахабними офіціантами, крикливими продавцями, неввічливими людьми. А по сусідству, в Польщі,  все, як вдома. Те, що під час Євро-2012 у Польщі житимуть та тренуватимуться 13 збірних, а в Україні зголосилися лише 3, змушує задуматися.

Ніби й нічого страшного…  Та все складається з маленьких деталей. Комусь це може здатися дрібницями, але в купі вони створюють загальну картину. І враження від неї не найкращі.