Успішним є лише те суспільство, основа якого - змагання ідей, потенціалів, переконань. Інакше реалізація будь-яких програм його розвитку приречена на провал. Ще гірше, коли змагання у суспільстві - фікція, добре прихована монополія, мета якої - реалізація схем несумлінного збагачення. Особливо, якщо це стосується впливових бізнес-родин, які, крім усього іншого, ще й отримали монополію на міську владу.
Естафетний
бізнес
Міський голова Полтави Олександр Мамай,
пройшовши перипетії пролетарського життя, відпрацювавши
вантажником, двірником і маляром-штукатуром, прийшов до заповітної
української мрії - став бізнесменом та державною посадовою особою
одночасно.
У Полтаві сім'я мера Олександра Мамая -
відомий феномен. Шляхом таємних і явних взаємодій вона
перетворилася у щось, на кшталт, давньоримських патриціанських
«фамілій», увібравши в себе все краще з іншої, не менш впливової
полтавської родини олігарха Андрія Веревського.
Втім, сім'я Олександра Мамая - це голосно
сказано. По суті, головою в цій сім'ї є дружина мера - Людмила
Мамай, а пан Мамай - її надійне прикриття...
Підтвердження цьому можна знайти, вивчивши
структуру майна, яким володіє подружжя Мамаїв та їхні доходи.
Зокрема, Людмила Мамай є власницею декількох автомобілів - трьох
ГАЗів, Volvo 850, BMW X5 та Cadillac Escalade.
Приблизна вартість цих автівок - біля 3
мільйонів гривень. Натомість, мер Полтави є власником ГАЗ-3302
(«Газель»), що і до 100 тисяч гривень не дотягує.
Згідно з декларацією про доходи, у минулому
році пан Мамай заробив 238 тисяч 964 гривні, з них більше 200 тисяч
гривень - прибуток від цінних паперів.
Пані Мамай торік заробила трохи більше 10
тисяч гривень , але ж… того ж року спромоглася внести до статутних
фондів підприємств понад 42 мільйони гривень!
До того ж Людмила Мамай є щасливою
власницею земельної ділянки площею 3000 квадратних метрів,
квартири площею 99,6 квадратних метрів та офісу площею 60,7
квадратних метрів. Щоправда і це далеко не все: оточений
щільним кільцем приватної охорони, будинок на Половках, де мешкає
Людмила Мамай та її родина, може коштувати від 5 до 7 мільйонів
доларів США.
Власне, коментуючи своє ставлення до бізнесу,
Олександр Мамай, констатував: «У мене нічого немає. Я сьогодні не
маю ніякого відношення до «Інтер-Агро» і не можу нічого сказати про
те, що там відбувається», - заявив пан Мамай.
«Інтер-Агро» - материнська компанія
Олександра Федоровича, засновниками якої до недавнього часу були
його дружина Людмила і її мати (саме їй належить квартира на пров. Чайковського, де
зареєстровані члени родини мера Полтави), а директором цієї
компанії був сам мер.
На згаданому елеваторі за гроші зберігається
зерно інших фірм, що почасти мають іноземний капітал, на що у
«Інтер-Агро» був документальний дозвіл - відповідний сертифікат
Полтавської обласної Державної хлібної інспекції (ДХІ).
Але, коли фірми, які розмістили зерно на
елеватори, почали вимагати його назад, на «Інтер-Агро» заявили, що
елеватор продали і, отже, зерно потрібно вимагати вже не у них, а у
тих, кому тепер належить склад.
Власники продукції, що зберігалася на
елеваторі засмучувалися, зверталися до суду, який, до речі, виносив
рішення на їхню користь. Багато часу у них пішло на те, щоб
зрозуміти, куди подівся елеватор, тобто, кому він був проданий.
Так від ТОВ «Інтер-Агро» елеватор перейшов до
ТОВ «Інтер-Агро Транс», а потім до ТОВ «Торговий дім « Інтер-Агро
», і скільки там ще попереду цих «Інтерагро », ніхто не знає.
Подібні
проблеми виникали у «Інтер-Агро» з міжнародною компанією
Alfred C. Toepfer International Group і компанією "НІБУЛОН" Героя
України Олексія Вадатурського.
Як повідомили нам у компанії "НІБУЛОН", "ТОВ"
Інтер-Агро " не повернуло ТОВ СП "НІБУЛОН" зерно (13 тис. тонн
кукурудзи і близько 7 тис. тонн пшениці), не компенсувало його
вартість грошима або якимось іншим чином, на вимоги про
відвантаження зерна не реагує ».
«ТОВ СП "НІБУЛОН" звернулося до суду з
позовами до ТОВ "Інтер-Агро" про повернення зерна. Господарський
спір про витребування зерна знаходиться в провадженні
Господарського суду.
Крім того, органи прокуратури встановлюють
правомірність дій посадових осіб ТОВ "Інтер-Агро" щодо
розпорядження зерном, що належить ТОВ СП "НІБУЛОН".
ТОВ СП "НІБУЛОН" має намір зробити і робить
всі можливі заходи з повернення свого зерна, що не суперечать
чинному в Україні законодавству», - зазначили в компанії.
Але в чому тепер обвинувачувати
«Інтер-Агро Транс», якщо елеватор проданий зовсім іншій фірмі -
«Торговий дім «Інтер-Агро»?
І мера Полтави Олександра Мамая, який
володів елеватором, офіційно, нема в чому
обвинувачувати: він уже не керує «Інтер-Агро», він керує містом, як
і його дружина з матір'ю більше не є засновниками цієї фірми.
Два в одному
Низка джерел у політичних та бізнес-колах
Полтави подейкує, що структури, пов'язані з Олександра Мамаєм
продали елеватор структурам, пов'язаним з Андрієм Веревським.
Це - народний депутат родом з Полтави. До
Верховної Ради він балотувався за списками БЮТ, але після перемоги
Віктора Януковича на президентських виборах швиденько втиснувся у
фракцію Партії регіонів.
Його бізнес зосереджений в групі компаній
«Кернел».
Хоча, низка інших джерел заперечили цю
інформацію. Щоб з'ясувати, кому насправді належать потужності
єдиного у місті елеватору, ми звернулися до Полтавської ДХІ.
Справа в тому, що власник будь-якого
елеватора, що зберігає зерно третіх осіб, повинен сертифікувати
свою діяльність.Виявилося, що зараз більшість елеваторів ТОВ
«Інтер-Агро Транс» продано ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро».
А ось коли ми туманним ранком відвідали
елеватор, який знаходиться за Полтавою, біля Супрунівки на вул.
Ливарній, 4, безтурботний охоронець під крики ворон пояснив нам, що
«це місце продано».
Зараз господарі
елеватора засідають в офісі ТОВ «Кернел Трейд» по вул.
Павленківська, 24. Ніби все зійшлося - Полтавський елеватор
знаходиться у власності Веревського. Але, коли ми поцікавилися в
офісі «Кернел Трейд» у професійно недружньої охорони, як нам
розшукати «Торговий дім «Інтер-Агро», нас відправили на нову адресу
- вулиця Жовтнева, 46.
Що ж, вирушаємо туди, у самий центр міста.
Будівля знаходиться навпроти облдержадміністрації. Непогано,
думаємо, у губернатора під боком. Але, не все так просто.
За вказаною адресою нас чекав офіс кредитної
спілки «Полтавщина», в засновниках якої все сімейне, бізнесове і
політичне оточення Олександра Мамая. І ось тут нас вже не послали
за новою адресою. «ТД «Інтер-Агро» був прописаний тут. Тільки
нікого не було з керівництва.
«Так, юридична адреса у них тут, але директор
тут не з'являється. Ми контактуємо тільки з їх юристом », -
люб'язно пояснила нам одна з дівчат, що сидять за комп'ютером. Але
і цього достатньо. Вийшло так, що компанія, яка, нібито, належить
Веревському, прописана в кредитному союзі Мамая. І якось вже
занадто багато знають один про одного в конторах обох
бізнесменів.
Полтавська
родина
Втім, все стало на свої місця, коли ми взяли
витяг з державного реєстру юридичних осіб та приватних підприємців.
По-перше, виявилося, що Олександр Мамай продав своє первинне
підприємство починаючому бізнесменові Вікторові Стражцю, який
ніколи ніякими підприємствами, раніше,не володів. Навіть є сумніви,
чи володіє цей персонаж хоч якоюсь нерухомістю.
ТОВ «Інтер-Агро Транс» засновано двома
фірмами, які, дуже вірогідно, пов'язані з Мамаєм і Веревським: ТОВ
"Інтерагросервіс" знаходиться за тією ж адресою, що й ТОВ
"Кернер-Трейд" - на Павленківській, 24. Одночасно в засновниках
одного з підприємств, що є засновником "Інтерагросервіс" є оффшори,
що "створили" інші підприємства групи "Кернел" - Belser Trading
Co.Limited та Siolian Holdings Limited.
ТОВ "Інтер-Агро Капітал" засновано тим
же ТОВ "Інтерагросервіс", а одним з його засновників ще два роки
тому був Олександр Мамай.
А ось ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро», судячи
з даних державного реєстру, належить якійсь Вікторії Ширмовській та
Ірині Климко. Нехай вас не бентежать невідомі прізвища. Ірина
Климко - це донька дружини мера Людмили Мамай від першого шлюбу. Та
ж Климко є керівником КС «Полтавщина».
А в цій «Полтавщині» засновниками виступають
сам мер, його дружина і ще багато цікавих людей. Тут можна побачити
директора «ТД« Інтер-Агро» Валентина Третьякова і його сина Дмитра,
який є депутатом Полтавської міської ради від партії мера «Совість
України».
Тут Неля Бринцева, судячи з усього - дружина
Володимира Бринцева, так само обраного до міськради від «Совісті
України».
Також в засновниках «Полтавщини» значиться
заступник директора «ТД« Інтер-Агро» Євген Шрамко, який - вгадайте,
хто? - депутат міськради від «Совісті України».
Коротше, більш наближеної до мера контори,
ніж КС «Полтавщина», просто не існує.
Ще одним цікавим засновником цієї
«Полтавщини» є Руслан Веревський - рідний брат
Веревського. Сам мер у одному зі своїх відвертих інтерв'ю
сказав з цього приводу так: «Свого часу у мене був спільний проект
з Андрієм Веревським. Ми володіли Полтавським маслоекстракційним
заводом. У 2001 р. мені належали 54% акцій цього підприємства, а
йому - 41%. Однак у певний момент за отримання контролю над
управлінням підприємства у нас сталася міні-війна з залученням
прокуратури та міліції».
Історія про «війну» Мамая з Веревським пішла
в забуття.
Відомо, що молодша дочка полтавського
градоначальника Наталія після «випадкового знайомства в Києві»,
вийшла заміж за двоюрідного брата Андрія Веревського - Богдана
Кириченко.
Виходить, у Веревського з Мамаєм не тільки
загальні онуки, а й спільні підприємства.
Мабуть так і треба закінчувати війну -
династичними шлюбами і обміном бізнес-активами...
Далі
буде...
Сергій Головньов, Іван КрасіковНезалежна асоціація журналістів за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»