На наступний навчальний рік у дитячих садках місць повинно вистачити на всіх: за даними кременчуцького міського управління освіти, заклади дошкільної освіти навпаки – недоукомплектовані. І навіть якщо абсолютно усю малечу розподілити по дитячих садках, залишиться ще щонайменше 200 вільних місць.

Батьки самі створили проблему?

- Зараз проблема дещо в іншому, - зазначає начальник міського управління освіти Геннадій Москалик, - батьки часто хочуть водити дитину до конкретного садочка, саме тому і відбувається нерівномірний розподіл дітей, внаслідок цього в одному садочку - ажіотаж, в іншому - купа вільних місць.

Менш оптимістичну точку зору висловлює заступник міського голови Василь Хоменко.

- Проблема справді є, садочків дійсно не вистачає, у групах часто перевищена норма за кількістю дітлахів, - говорить Василь Петрович. - Особливо це стосується таких районів міста як центр, Молодіжне та Раківка. Щоб усунути невідповідності, із 1 вересня у деяких садочках плануємо вводити додаткові групи. Минулого року ми повернули з оренди 2 ДНЗ, але вони потребують капітального ремонту, що неможливо за нинішнього бюджету. Тож запрацюють ці заклади не раніше, ніж через рік.

У 2 роки рано, у 3 - вже пізно

Нинішні батьки, налякані загальнодержавною панікою «дітей більшає - садочків не вистачає», починають записувати дітей до ДНЗ практично одразу після пологового будинку, причому одразу до кількох.

- Хотіла віддати донечку до садочка з двох років, - розповідає 27-річна кременчужанка Ольга, - тоді, до якого б садочка я не приходила, мені відповідали: «Що ж вам в декреті не сидиться? Приходьте, коли виповниться 3 роки». Вирішила таки дочекатися кінця декрету. І тепер дитині 3 роки, а мені кажуть, що треба ж було думати раніше, мовляв, ми починаємо вести дитину з двох років і до самого випуску, а за цей час вписатися практично неможливо, тільки за умови, якщо хтось із дітей вибуде.

Ідучи назустріч сполоханим батькам, завідуючі вносять дитину до зошита попереднього обліку, що, в принципі, не мають права робити. Таким чином, одне і те саме прізвище може бути на обліку в багатьох закладах, звідси й інформація, що садочків катастрофічно не вистачає. Щоправда, штучно створені паніка та ажіотаж серед батьків, часто «на руку» заповзятливим завідуючим, які за гарантоване місце в садочку деколи пропонують батькам зробити добре діло - сплатити «символічний» благодійний внесок, який містом коливається від 300 до 700 грн. Взагалі-то, можна здати і тисячу і дві, у бюджетних закладах проблем завжди вистачає - труби течуть, у вікна дме, меблі ламаються, але ж якщо батьки - малозабезпечені, або мати сама виховує дитину? Як бути таким категоріям громадян?

Місця є, але не для всіх

- Нам за місцем проживання підходить ДНЗ № 18, - розповідає молодий батько Віктор, - але цей садочок, вочевидь, не для простих смертних. Там взагалі немає місць, ні з 2-х років, ні з 3-х. Неозброєним оком видно: заклад престижний, хоча і бюджетний. Після 18-го пішли до 29-го. Там нібито хтось із дітей вибув і звільнилося місце. Єдине, що від нас треба (не враховуючи документи і таке інше) - благодійний внесок. Мінімум - 300 грн. Мені не шкода цих грошей і я розумію бюджетників (їм ніколи ні на що не виділяють грошей), але все це виглядає, наче ми випрошуємо місце в садочку «ну візьміть нас, ну будь ласочка, ми заплатимо скільки треба!». Але ж якщо є місце, навіщо набивати собі ціну, робити нам «величезну послугу»? Ми ще навіть «так» не сказали, а завідуюча вже розповідає, що в них і де тече, де вогнегасників немає, що треба здавати гроші терміново, адже зараз тривають ремонтні роботи. Зрозуміло одне, якщо хтось не сплачує внесок, на його місце завжди знайдеться той, хто заплатить.

Згідно Постанови Кабміну 1222 «Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків» батьки мають право робити будь-які внески, але їх ніхто до цього не примушує. При цьому, батьки можуть робити благодійні внески у вигляді товарів чи надання послуг. Однак у Постанові 1222 є і такий пункт:

Пункт 3. Благодійні внески не можуть заміняти плату за надання установами і закладами платних послуг за переліками, визначеними в установленому порядку.

Виходить, що сплачуючи ці внески, батьки тим самим забезпечують право свої дитини на дошкільну освіту, яка за законом є безоплатною, так би мовити перестраховуються і платять за те, за що платити не треба. Звісно, ці гроші не обов'язково підуть не за призначенням і цілком зрозуміло, що вони вкрай необхідні бюджетним закладам.

- Звісно, ми заплатили, - продовжує Віктор. - Можна було б посперечатися, але не хочеться. А раптом це відобразиться на ставленні вихователів до нашої дитини?!...