На 65-річчя Перемоги у Миргороді на центральній площі зібралися тисячі людей: діти-дошкільнята, школярі, сивочолі ветерани. Грала духова музика, люди вітали одне одного зі святом. У кожного ветерана свої спогади. Але вони чимось схожі і мають одне спільне у часі – війну.
Ось як пригадує Велику Вітчизняну війну її
учасник Леонід Павлов: «Якщо говорити про всі випадки, які
відбувалися з нами під час війни, то можна написати великий роман.
Ми всі дружили один з одним, підтримували, допомагали в складну
хвилину. Ми не розрізняли, де росіяни, а де українці, тому що це
була війна. Коли я йшов на фронт, то моя мама стояла біля будинку і
плакала. Тому що на фронті померли і лежать в землі 2 моїх брата.
Це дуже боляче. Батько мій помер в 1946 році з кулею під серцем.
Лікарі нічого не змогли зробити. Я зараз горджуся перемогою. Мені
не соромно дивитися людям в очі. Ми воювалі чесно за свою
Батьківщину. Ми любимо свою землю і не виїжджаємо з України» -
пояснив Леонід Миколайович.
Неподалік Меморіального комплексу Вічної
Слави навчально-виховні заклади міста розгорнули виставки,
приурочені Дню Перемоги. Зокрема, станція юних техніків
організувала показ макетів літаків, гармат, що брали участь у
війні.
Крістіне Хачатрян
Новини Полтавщини