Нещодавно у Полтаві церква «Посольство благословенного Царства Божого для всіх народів» відсвяткувала свій другий День народження. З цієї нагоди ЗМІ запросили на 2-річчя організації. Новини Полтавщини поспілкувалися зі служителькою церкви Світланою Безгубенко.
Що спонукало вас звернутися
до Бога?
Обставини в житті. Були такі випадки,
коли я не знала, як мені правильно поводитись.
Я знала, що є Бог, але не знала який він. Коли
склалися так обставини у моєму житті, коли стало тісно
і були непорозуміння, я просто сказала: Господь, якщо
ти є, якщо моє життя тобі не байдуже, то якось дай
мені зрозуміти який ти і щось зроби з моїм життям,
бо я так жити не можу...
Знайшлися люди у моєму будинку, які
вірять у Бога. Вони розказали, як правильно побудувати
свої стосунки з Богом. Перше, що я зробила,
це купила Біблію - Закон Божий. Спочатку було багато
місць, незрозумілих мені. Я почала ходити до найближчої
церкви.
Чому ви обрали для себе саме
«Посольство Боже»?
Я обрала цю церкву, бо Господь
указав мені де служить.
Як ви побачили цей
знак?
Люди віруючі мають зв'язок з Господом
через молитви, через Слово Боже. Ми не народжуємося
у цей світ просто так. На кожного у Бога
є план. Коли люди живуть у мирі без Бога, то самі
обирають свої шляхи. Якщо ж людина обирає шлях, вказаний
Богом, то вона йде правильно і її завжди направляє
Божа рука. Коли я пізнала Бога і зрозуміла,
що не випадкова у цьому світі, я почала читати
Біблію, молотися.. І Господь відкрив мені моє призначення
на цій землі - служіння. Моє служіння -
це реабілітація і відновлення особистості людей, які мали
алко- і наркозалежність. Я - служитель Центру
реабілітації та відновлення особистості при церкві.
Як прийшли саме до цієї
церкви?
Бог завжди шукає людей, які можуть послужити.
Наприклад, як у мирі: організовує людина якесь
підприємство і шукає людей, які будуть там трудитися. Так само
і Господь. Так, ми зустрілися з пастиром
і почали служити. Конкретно у цій церкві я служу
2 роки. Вона, так би сказати, будувалася на нас.
А з Господом я з 1995 року.
Я покаялася, примирилася з Богом.
Як ви чуєте голос
Божий?
Це всередині нас зв'язок
з Господом - це наша совість і внутрішнє наше
сприйняття. Як людина любов проявляє? Її не видно,
але вона відчуває, що у ній є любов. Вона
виливається у відносинах, у словах... Наприклад, коли
зустрічаються двоє людей і юнак зізнається дівчині
у коханні. Як це побачити? Ця любов виражається
у дотиках, вчинках люблячого.
Ще можна порівняти, коли мама носить
дитя в собі, вона його відчуває. І дитя відчуває маму,
воно реагує так, як мама реагує у цьому світі.
Люди всі чують Бога, але не всі
відзиваються на голос Божий. Слово Боже говорить у кожній
ситуації, яка у нашому житті, як правильно поступити.
Найчастіше люди звертаються
до Бога, коли у них якісь складні обставити
у житті?
Не обов'язково, щоб були проблеми. Люди
всі у мирі думають, що вони з Богом. Часто, коли
говориш людині, що вона має примиритися з Богом, вона
каже: «А я з ним і не сварилася»... Людина
не розуміє що значить «примиритися з Богом».
А це означає, що людина має прийняти Бога.
Чим ви допомагаєте у Центрі
реабілітації та відновлення особистості, який утворений при
церкві?
Ми служим цим людям, допомагаємо
боротися з залежністю. Зараз у нашому центрі дві жінки.
Одна звільнилася з тюрми, а друга була просто покинута
батьками і нікому не потрібна. У нас є житло,
земля, база, на якій люди можуть трудитися. Наприклад, жінка,
яка вийшла з тюрми, уже навіть розучилася їсти варити.
У нас, звичайно, є режим, але у людини
не подавлена воля. Людина живе, відновлюється.
Жити у центрі людина може
безкоштовно?
У нас є умови, хоча
не обов'язкові. Центр реабілітації та відновлення
особистості має розвиватися. Наразі люди там знаходяться
безкоштовно, але ми плануємо, щоб Центр себе якось
окуповував.
Наприклад, якщо у заможних батьків діти
наркозалежні, от вони возять їх по клініках,
витрачають гроші... А результату немає. Тоді люди завертаються
до Бога. А Бог на землі через нас діє, через дітей
своїх. Бог не спускає людям гроші у руки, будинки
не зводить. Все робиться рукою людською.
Плануємо, якщо будуть такі заможні сім'ї,
то встановимо плату - 500 чи 300 грн.
Це йде на харчування, за світло, за газ.
У нашій області такий Центр знаходиться
у Диканському районі.
Як часто відбуваються такі
зустрічі, як сьогодні?
У нашій церкві це відбувається
щодня. У нас є дні служіння. Наприклад,
у вівторок - служіння лідерів. У середу -
сімейне служіння, щоб допомогти людям сформувати сім'ї
на Божому слові, бо засновник сім'ї - Бог.
У четвер - теж служіння лідерів. У п'ятницю -
нічна молитва за місто, за начальствующих,
за Україну, за все наболіле. Суботу ми присвячуємо
Господу. Приходять до нас люди різних конфесій. До того
д люди самі діляться на православних, баптистів, але
в Господа це все одне - ми діти Божі.
Чи завжди зустрічі
супроводжуються піснями, прославляннями?
Ми, люди віруючі, завжди збираємося
не заради чогось, а заради когось - задля Господа.
Ми сюди приходимо поклонятися Богу. Наприклад, коли люди
збираються на весілля, то збираються заради молодих. Вони
їм співають, дарують подарунки. Це свято влаштовують для
двох людей. Так і ми приходимо на зібрання. Слово
Боже говорить, що церква - це не просто
будівля, це люди. Бог присутній скрізь. Ми збираємося,
щоб мати зв'язок з Господом, щоб віддати йому славу.
Це для нас зустріч з Богом.
Про що співаєте?
Про любов до Господа, про те,
що Господь робить у нашому житті. Знову повернуся
до весілля. На ньому захоплюються, возвеличують молодих.
Співають про сім'ю, про те, аби вони були щасливими, щоб усе
було: і дім, і діти.
Ми, коли приходимо до Господа,
розуміємо, що у цьому мирі ми були втрачені,
втрачені для рідних, хтось - для свого хлопця, хтось когось
образив, люди розчаровуються, люди чутливі. Коли ми приходимо
до Господа, то розуміємо, що це все було,
бо ми жили не за Божим Словом. Коли
ми приходимо до Господа, то просто не можемо
не захоплюватися. Нас радує усе у цьому світі. Радує,
що ми сьогодні проснулися, бо цей день для когось
був останнім днем життя на цій землі. Ми радуємося сонцю,
що можемо дихати повітрям. Радіємо, що можемо ходити
ногами, а є люди, які сидять у інвалідному візку
і мріють про це. Може, зараз така хвилина, коли людині
відрізають ноги... Може, зараз у когось хвилина відчаю.
Є інформація, що пастир
«Посольства Божого» Сандей Аделаджи причетний
до діяльності фінансових пірамід «Кингз Кэпитал» і «Лионе
Кредит». Кажуть, він закликав чи змушував вкладати свої кошти?
Чи відома вам про це і чи особисто стикалися
з таким?
Сандей Аделаджи - це дійсно
служитель Божий. Ніяких таких намірів у нього немає.
А те, що пастир закликає бути не бідними,
а заможними людьми, то у цьому немає ніякого
криміналу. Усі люди потребують їжі, ми винні державі, сім'ї.
Слово Боже говорить, що за все відповідає серебро -
тобто у нас мають бути фінанси. Держава відокремлена від
церкви і не фінансує її. А за все треба
платити. До того ж не думаю, що бути
багатим - це погано. Бідність - це наша лінь
чи незнання.
То функція пастира тут -
підказати як бути багатим?
Пастор не учить як бути багатим.
Є фахівці, які вчать бізнесу. Є закони бізнесу, закони
грошей. Спеціалісти у цих сферах навчають людей. Тут немає
різниці між бізнесом у мирі і бізнесом у церкви.
Гроші будуються на чесних стосунках. Пастир
не є ніяким махінатором, як його виставляють.
Це неправда.
У нашому Інституті відновлення
особистості є відділення бізнесу і грошових відносин. Тут
навчають люди, які мають від Бога одкровення, або які вели бізнес
у миру. Ми учимося, як і всі люди,
на книгах. Окремих джерел немає.
Люди віддають своє життя бізнесу
і розуміють, що цим служитимуть Господу. Кожна людина
відповідна перед Господом за свої дії. Пастир Сандей
Аделаджа - помазаник, обраний Господом. Ми віримо йому,
довіряємо і звіряємо все по Слову Божому.
Скільки полтавців
є прихильниками вашої церкви?
У нас поки маленька церква. Десь
30 осіб. Це люди, які збираються за конкретними
поглядами, Божими поглядами. Прихожан значно більше, але
ми їх не рахуємо.



Ольга ЛазаренкоНовини Полтавщини