У 1993 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй резолюцією 47/196 проголосила 17 жовтня Міжнародним днем подолання бідності, який відзначається щороку. Бідність - це найважливіший негативний феномен, властивий будь-якому суспільному устрою, що відображає загальний стан економіки країни і рівень життя населення, ступінь нерівності і забезпечення прав людини, ефективність реалізації державних соціальних програм.

Боротьба з бідністю - один з головних викликів сьогодення, що об'єднує зусилля світової спільноти. Цього року у своєму зверненні з приводу Міжнародного дня подолання бідності Генеральний Секретар ООН Бан Кі Муна зазначив: «Ми можемо подолати труднощі, що стоять перед нами, - економічну кризу, зміни клімату, зростання цін на продовольство і енергоносії, наслідки стихійних лих. Для цього необхідно, щоб турбота про людину стала головним змістом нашої діяльності. Сьогодні не час відступати. Сьогодні необхідно з ще більшою енергією працювати над досягненням цілей розвитку, закріплених у Декларації тисячоліття»

ПОДОЛАННЯ БІДНОСТІ є першим завданням порядку денного глобального розвитку, першочерговим завданням для досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття до 2015 року. Бідність суттєво обмежує можливості людського розвитку, породжує соціальні конфлікти, є загрозою єдності суспільства. Необхідним є зниження рівня бідності як по доходах населення, так і багатовимірної бідності, тобто такої бідності, що обумовлена обмеженістю доступу до якісних послуг освіти та охорони здоров'я та іншими проявами соціального відторгнення.

За офіційними даними протягом останнього року масштаби бідності в Україні скоротилися. Так, рівень бідності за відносним критерієм у 2010 році склав 24,1% (у 2009 році за межею бідності було 26,4% населення України). Національною межею бідності визначено 75%-ий поріг медіанного рівня сукупних еквівалентних витрат у розрахунку на умовного дорослого, що визначається за даними обстеження умов життя домогосподарств України. Протягом останніх десяти років за цим критерієм рівень бідності залишився відносно стабільним (на рівні 26-27%), хоча національна межа бідності зросла за цей час майже в п'ять разів (з 175 гривень у 2001 році до 944 гривень у 2010 році). Аналіз динаміки рівня бідності впродовж останніх десяти років свідчить про певні проблеми у профілях бідності, а саме - надвисокі індикатори бідності серед дітей та доволі високі значення індикатора серед працюючих на тлі загально стабільної ситуації (кожна четверта сім'я з дітьми, в якій всі дорослі працюють, належить до категорії бідних). За десять років істотно знижено рівень бідності у сім'ях з дітьми віком до трьох років (з 43,8% у 2001 році до 35,2% у 2010 році). Проте, високий рівень бідності спостерігається в сім'ях з двома дітьми (40,7%) та багатодітних сім'ях (58,4%), в сім'ях, у яких є діти і непрацюючі дорослі (36,3%). Залишається високим рівень бідності в сільській місцевості (32,3%), який значно перевищує рівень бідності у містах (20,2%). Не розв'язана проблема охоплення бідного населення соціальною підтримкою. Тільки 57% осіб, що належать до категорії бідних за критерієм прожиткового мінімуму, отримують один з видів соціальної підтримки. Основна ознака бідності в Україні полягає у високій концентрації населення навколо межі бідності, внаслідок цього частина небідного населення має доходи дещо вищі за межу бідності, і при несприятливій економічній ситуації може опинитися за цією межею.

«Так, існують різні види бідності: абсолютна і відносна. Критерієм визначення абсолютної бідності є прожитковий мінімум», пояснює Академік НАН України, директор Інституту демографії і соціальних досліджень Елла Лібанова. «І в Україні частка населення, чиє споживання є нижчим рівня фактичного прожиткового мінімуму, складає 23,5%», говорить вона. «За період з 2000 по 2008 рр., рівень бідності за цим критерієм стрімко зменшувався: якщо у 2000 році частка бідного населення за абсолютним виміром становила 71,2%, то у 2008 лише 19,9%. У 2009 році цей показник помітно зріс і становив 24,8%, а у 2010 році рівень бідності за цим критерієм трохи зменшився. Зростання споживчих цін, яке відбувалося з 2008 року, призвело до стрімкого зростання фактичного прожиткового мінімуму, що на тлі зменшення реальних доходів громадян викликало зростання значення показника».

***

Для отримання більш детальної інформації звертайтеся до Координатора зі зв'язків зі ЗМІ Євгена Зеленка (Yevgeniy.zelenko@undp.org або за телефоном (044)- 253-9363)